12 Сентября

17:16

Поделиться

25

Всеукраїнська ініціатива «Активна Громада» від ГО «ВГО Інститут Республіка», у партнерстві з ЮНЕСКО, організувала серію п’ятиденних таборів для дорослих та дітей. Програма поєднала психологічну підтримку, творчість і відновлення через арттерапію та театральні практики.

Учасники мали змогу взяти участь у творчих заняттях, арттерапевтичних сесіях та спільних заходах, які допомогли їм відчути підтримку, знизити рівень стресу та знайти нові ресурси для себе.

А ось що розповідають учасники й учасниці таборів про свій досвід ?

Учасниця табору, Олена

«Для мене табір став надзвичайним досвідом, наповненим підтримкою, теплом і можливістю побачити себе з іншого боку. Найбільше мені відгукнулися вправи із символом “Я” та “коридор добра”. Вони дали відчуття сили, жіночності, віри у власну цінність і допомогли зрозуміти, як бачать мене інші. Я відчула справжні крила за спиною. У процесі творчості, особливо під час малювання своїх опор, відкрила для себе глибокі сенси: що саме для мене є точкою опори, на що можу спертися у складні моменти. Цей процес приносив легкість, радість, захоплення та внутрішнє полегшення, адже після кожної арт-практики приходили інсайти та усвідомлення.

Особливо хочу відзначити організацію табору: професійність психологів, уважність до кожної деталі, турботу й затишок, а також унікальний формат “батьки+діти”. Для мого сина це була неймовірна пригода, яка подарувала йому нових друзів та впевненість у собі, а для мене – можливість перезавантажитися, відновити ресурс і побути “з собою і для себе” без почуття провини, бо дитина була поруч і щаслива. Табір допоміг мені краще помічати свої стани, знімати внутрішні бар’єри та навіть покращив сон. Ми з сином поїхали додому набагато щасливішими, ніж приїхали: із впевненістю, спокоєм і вдячністю. Це без перебільшення один із найцінніших досвідів нашого життя».

Учасниця табору, Ольга

«Наш час у таборі був по-справжньому незабутнім. Це місце стало для мене і мого сина справжнім простором сили, де можна було зупинитися, відчути себе, побути наодинці зі своїми думками і водночас — відкритися іншим. Я вдячна за можливість ділитися теплими історіями у безпечній атмосфері, знаходити внутрішній спокій і бачити, як команда професіоналів наповнила простір довірою, теплом та турботою. Найціннішим для мене стало те, що діти відчули віру у власну унікальність, а ми, батьки, отримали опору та надію. Ви — команда, яка повертає віру в життя.

Найглибше в моєму серці відгукнулася практика документального театру. Це був абсолютно новий досвід, який відкрив у мені спогади, схожі на сонячні промені, що пробиваються крізь темряву. Ми проживали разом ці історії — від кумедних і смішних до ніжних і зворушливих, і кожна з них ставала спільною опорою. У тій довірі народжувалося відчуття єдності, яке важко передати словами. Так само важливою для мене стала вправа з малюванням болю і трансформацією його у малюнок сили. Це було більше, ніж творчість — це був діалог із собою. Я побачила свій біль зі сторони, відпустила його і водночас відкрила ресурс, що дарує мені відчуття безпеки та спокою. У цьому процесі я зрозуміла: моя внутрішня сила завжди більша за будь-які темні спогади.

Творчість стала для мене дзеркалом і способом пізнати себе. Кожна арт-практика приносила спокій, радість, гордість за власну щирість і сміливість бути собою. Це було не про кінцевий результат, а про сам процес трансформації, що відбувався у душі. Я відчувала полегшення, тепло і зміни у стані після кожної вправи. Саме цим табір відрізняється від інших подій: він не про зовнішнє, а про внутрішнє. Це місце, де запускаються справжні зміни, де відбувається зцілення і зростання. Для мене це досвід, який залишиться у серці назавжди».

Учасник табору, Олександр

«Для мене цей табір став першим подібним досвідом, і він виявився надзвичайно цінним. Найбільше відгукнулися заняття, де нас вчили звертати увагу на власні досягнення і приймати їх. Раніше я цього не робив і почувався неповноцінним. Завдяки вправам та тренінгам я вперше відчув, наскільки важливо визнавати власні кроки вперед і бачити у них цінність.

Особливо корисними для мене стали пояснення тренерів, чому я іноді злюся на людей, яким, як мені здавалось, зробив багато добра. Розуміння внутрішніх процесів інших допомогло мені стати спокійнішим і по-іншому дивитися на стосунки з оточенням. Арт-заняття теж стали несподіваним викликом. У повсякденному житті моя голова завжди зайнята десятком завдань водночас, а тут я вперше дозволив собі зосередитися лише на собі. Це було незвично, але поступово дало відчуття полегшення. Уже на третій день я помітив, як стає легше, коли живеш за програмою і віддаєш час саме собі.

Найголовнішим відкриттям для мене стало те, що я навчився приймати власні досягнення, цінувати їх і розуміти, що я гідна людина. Я зрозумів, що можу спілкуватися з людьми, хоча раніше закрився від оточення, працював як робот і навіть почав ненавидіти людей. У цьому таборі я став спокійнішим, почав помічати приємні моменти, рідше вживати алкоголь і частіше цінувати життя.

Цей досвід показав мені, що коли дитина поруч щаслива, отримує увагу та розваги, я теж можу дозволити собі зупинитися, відпустити тривогу і зайнятися собою. Це стало для мене справжньою цінністю — поверненням до себе і до віри в людей».

Учасниця табору, Юлія

«Мені дуже сподобалися всі заняття, пов’язані з театром: вираження емоцій, рух, перевтілення. Особливо цінними були групові практики — вони дали можливість поспілкуватися з людьми. У процесі творчості я зрозуміла, що краще пізнаю себе саме через діалог, коли чую інших.

На арт-заняттях найчастіше відчувала цікавість і захоплення, іноді й сум, адже ми торкалися тем, пов’язаних із війною. Полегшення я не відчула, проте була щира радість — від того, що могла відверто поговорити з людьми про важливі для мене речі.

Найбільше мене захопила ідея родинного табору. Це був новий досвід: діти познайомилися між собою, дорослі — теж. Для мене особисто величезна цінність у спільних емоціях із сином. Хоч ми й були у різних групах, але відчували єдність. У нього з’явилися нові друзі, навіть почалися зустрічі з дівчатами в іншому місті. А для мене табір став простором, де я могла бути відвертою, поза звичними соціальними ролями.

Я відчула, що мене приймають, змогла відпочити й вивільнити внутрішню потребу виражати себе. Я приїхала у стані приємного очікування, а поверталася щасливою.

Творчість відкрила для мене нове: я зрозуміла, що маю акторські здібності, люблю перевтілення і вмію бути оригінальною. Цей табір дав мені простір відкритися і нагадати собі, ким я є».

Учасниця табору, Галина

«Найбільше мені відгукнулася практика активного слухання. На перший погляд вона здавалася простою: три хвилини слухати історію іншої людини без права перебивати, а потім переказати її без жодних додатків від себе. Потім — навпаки. Але саме ця вправа стала для мене справжнім відкриттям. Я зрозуміла, що слухати — це мистецтво: чути не тільки слова, а й емоції, паузи, невимовлене. Це крок до справжньої емпатії та розуміння. Для мене, як людини, яка працює з громадою, це безцінний інструмент. Адже діалог починається не зі слів, а з готовності мовчати й чути іншого.

Справжнім одкровенням також стало завдання намалювати своє місце сили. Я інтуїтивно створила образ пташки, що ніжно обіймає пташеня. І тоді зрозуміла: моє місце сили — це не локація, а людина. Це відчуття любові й безпеки, яке я відчуваю поруч із мамою, навіть якщо вона далеко. Це відкриття показало, як мистецтво допомагає дістатися до глибин підсвідомості й показує справжнє джерело енергії.

Спершу я відчувала настороженість, ніби не готова впустити інших у свій внутрішній світ. Але атмосфера табору поступово розтопила цю стіну. Я почала відчувати довіру та єдність, а всі учасники стали для мене рідними. Особливо вразило, як швидко здружилися діти — настільки, що навіть не хотіли розлучатися в день від’їзду і досі підтримують зв’язок. Це показало: найцінніший результат творчості — справжні щирі емоції.

Кожне заняття ставало для мене своєрідним полегшенням. Творчість допомогла трансформувати внутрішню напругу у щось відчутне й зрозуміле. Малюнки, рухи, історії — усе це стало способом відпустити тягар. Усвідомлення, що джерело моєї сили — це любов, принесло мені глибокий спокій.

Цей табір відрізнявся від усіх інших подій тим, що дозволив зупинитися й подивитися всередину себе. Якщо зазвичай я звикла бути організатором, керівником, то тут я змогла відчути себе людиною, яка має свій голос, історію й емоції, що можуть надихати інших. Це був перехід від ролі до справжнього внутрішнього «я».

Найбільша цінність для мене — мій син. Я бачила, як він захоплювався кожним заняттям, щиро радів друзям і тренерам. Для мене як матері безцінно було спостерігати, як він на кілька днів відволікся від складної реальності й просто був дитиною — щасливою, спокійною, творчою. Цей табір подарував йому радість і відчуття надії, а для мене це найважливіше.

З кожною практикою я відчувала, як напруга й бар’єри відступають. Я навчилася довіряти, відкриватися, виражати те, що раніше було важко озвучити. Наприкінці табору я відчула себе оновленою, легкою й натхненною. Мій настрій змінився від «треба» до «хочу», від внутрішньої скутості — до свободи.

Через творчість я зрозуміла: я багатогранна особистість. Я — не лише керівник, а й любляча мама й донька. Я — сильна, але водночас чуйна й чутлива. Я заслуговую на все найкраще, бо моя сила — не лише в досягненнях, а й у здатності любити, відчувати й бути собою. І це, мабуть, головне відкриття, яке подарував мені цей табір».

Учасниця табору, Ольга

«Найбільше мені відгукнулася вправа «Я класна». Вона подарувала мені прилив позитивної енергії, впевненості й блискавично зняла внутрішню тривогу. Я навіть пошкодувала, що у моєму місті немає подібних заходів — адже така практика була б неймовірно корисною для багатьох жінок, які виснажені буремністю життя й новими викликами.

Великим відкриттям для мене стало спілкування з тренерами та учасниками. Атмосфера «безпечного кола» допомогла мені розкритися майже повністю. Спектр емоцій, які я прожила, був дуже різним. Спершу відчувала втому й навіть роздратованість, бо моєю головною ціллю було, щоб син налагодив комунікацію з однолітками. Коли ж побачила, що все вдалося, змогла насолодитися і заняттями, і самим досягненням мети. Під час вправи «Тілесна практика на прийняття себе «Я класна» – Крила янгола», яка стала імпровізацією групи, я вже не стримувала емоцій — плакала, відчувала знесилення, слабкість, але й очищення.

Особливі зміни прийшли в останній день табору. Дорогою додому я ніби зняла з плечей важкий мішок. Відчула легкість, яку не могла дозволити собі давно. Цей табір став зовсім іншим досвідом, ніж усі попередні події, у яких я брала участь. Тут було щире бажання змінити своє життя й покращити ментальне здоров’я, а не просто «відпочити» чи здобути нові знання.

Головна цінність табору для мене — це команда, комфорт, практики, що допомагали учасникам, і великі серця тренерів. Я відчула, що мене підтримують, приймають і дають простір для відновлення. Так, повністю позбутися тривог і бар’єрів не вдалося — новини й думки про війну все одно тримають у напрузі. Але саме тут я вперше за довгий час дозволила собі розслабитися. Прогулянки, вправи, басейн, легке спілкування й професійність тренерів діяли, наче чарівність, що повертала до життя.

Мій настрій змінився кардинально. Вже перший місяць після табору я відчувала піднесення, прилив енергії й упевненості у власних силах. Ці крила поступово слабшали під тиском побутових проблем і тривожності, але я точно знаю: тепер я даю собі більше права на відпочинок. Я навчилася просто гуляти сама із музикою, знаходити час на дрібні радощі.

Через творчість я ще раз переконалася, що люблю усе контролювати, але також зрозуміла: іноді треба дозволяти собі нічого не робити, бути «лінивим тюленем». Я відкрила, що в мені є величезний вирій емоцій, і коли вони виливаються у творчість, я можу наповнювати ними інших людей. Цей досвід навчив мене транслювати більше позитиву й легкості, щоб дарувати оточенню радість».

Кожен із таборів став більше, ніж просто відпочинком чи навчанням — це був простір довіри, тепла й щирості, де дорослі та діти могли відкрити себе по-новому. Арт-терапія, театральні практики й підтримка професійних тренерів допомогли учасникам не лише прожити важкі емоції, а й знайти сили рухатися далі, відчути опору в собі та в близьких.

Історії учасників доводять: навіть кілька днів у безпечному середовищі можуть подарувати внутрішні зміни, які залишаються надовго. Саме у цьому — найбільша цінність таборів з елементами арт-терапії.