Паня Юлія родом з Київщини, але вже 2 роки проживає в Таїланді. Переїзд був досить спонтанний, розповідає вона, але за цей час вона отримала досвід життя в країні, яка не схожа за культурою, традиціями, кліматом і менталітетом на європейські країни. Разом з тим, Юлія розповідає, що їй вдалося побачити багато спільного між тайцями та українцями, зокрема, обидві нації дуже щирі й відкриті. Окрім того, в історії наших країн є історичні постаті, які нас поєднують. Ми поговорили з пані Юлією про відмінності життя в Україні та в Таїланді, про ініціативних українців, які об’єдналися і розповідають тайцям та іноземцям про Україну, українську мову, культуру та традиції. Про те, чому всім українцям, які зараз тимчасово знаходяться за кордоном через повномасштабне вторгнення росії, важливо виходити на акції в підтримку України, буди єдиними та проактивними. Більше - в інтерв’ю. 

- Розкажіть, будь ласка, Вашу історію переїзду в Таїланд: Ви прийняли рішення переїхати у зв’язку з повномасштабним вторгненням чи раніше?

- В Таїланд ми переїхали разом з чоловіком 2 роки тому, в березні 2021 року. Так склалося, що моєму чоловіку запропонували переїхати сюди тимчасово, по роботі. І ми вирішили цю пропозицію прийняти й переїхали в Таїланд. До переїзду ми жили в Київській області. Неподалік від героїчного міста Василькова, який втримав оборону і, дякувати Богу, хлопці й дівчата вистояли й росіянам довелося відступати. 

- Чому саме Бангкок? Маєте там родичів, друзів?

- Переїзд був трохи досить спонтанним рішенням. В Таїланді у нас не було на момент переїзду ні друзів, ні родичів. Але було дуже цікаво пожити якийсь час в теплій, сонячній країні. І тому на той момент здавалося, що це дуже хороша нагода змінити атмосферу, змінити умови, подивитися на інші країни. Особливо, країни Азії - дуже цікаві. Європа для нас ближча, але Азія - це зовсім інший світ. Тут інша їжа, інші люди, інша культура. Так ми опинилися в Таїланді.

- Таїланд - країна, яка дуже відрізняється від України: за звичаями, цінностями, ментальністю, кліматом, мовою тощо. Як у Вас відбувався процес адаптації?

- Взагалі, попри різницю у багатьох моментах, процес адаптації у нас пройшов достатньо легко. Найскладнішим було - це, мабуть, мовне питання. Оскільки тайську мову ми не знали. Вона достатньо складна. Вона - семи тональна. Це означає, що навіть одне й те ж саме слово, але вимовлене з різною інтонацією, може мати різні значення. Тому навіть, коли тайці розмовляють англійською мовою, вони також приділяють увагу інтонації, тонам. Й іноді буває дуже складно зрозуміти один одного: й вони вимовляють специфічно деякі слова і так само ми - вимовляємо слова з тією інтонацією, до якої вони не звикли. Це, мабуть, пов’язано з тим, що Таїланд ніколи не був колонією інших країн, наприклад, як Філіппіни. Та, всупереч цьому, багато тайців розмовляють англійською дуже добре, особливо, у Бангкоку. Але, якщо ви виїжджаєте кудись або, якщо ми говоримо про сферу обслуговування, то небагато тайців знають англійську мову і бували досить смішні ситуації, поки ми навчилися вимовляти, як замовити каву, щоб нас зрозуміли тощо. 

- Що найважче було в новій країні? До чого довго не могли звикнути?

- Я дуже люблю каву, в Україні дуже смачна кава, за доступними цінами і я до цього звикла. Тут я стикнулася з проблемою: спочатку треба було знайти смачну каву і тут вона в рази дорожча. Було складнувато звикнути до цих цін. Насправді в Україні кава, мабуть, найсмачніша. Ще одна особливість - це клімат Таїланду. Тут постійно жарко, температура тримається близько +30. І за відчуттями, ніби наш серпень. Особливість Бангкоку - це специфічне повітря, яке притаманне лише цьому місту. В Україні ми звикли до свіжого, прохолодного повітря, особливо - зранку. Тут такого немає, натомість - постійно спекотно. Зранку і ввечері буває свіжіше повітря, але, все ж таки, не таке, як в Україні. Тому, українського повітря дуже часто бракувало. Особливо, на початку. Ще одна особливість Таїланду - у них є ціни для тайців і ціни для іноземців. Іноді ці ціни для іноземців - в рази вищі. Особливо це стосується екскурсій, відвідування музеїв та інших закладів. І, навіть, якщо ви купуєте якісь продукти у торговців, то вони також можуть називати завищені ціни у порівнянні з цінами для місцевого населення. Але ми вже адаптувалися. 

- Чи сумуєте за українським снігом?

- Я більше люблю тепло, весну. Особливо у квітні, травні, коли вже все квітне, все зелене. Зиму я любила лише тоді, коли є можливість бути вдома, з чашкою какао і спостерігати за снігопадом із вікна. Але, коли виходиш надвір і там дуже холодно, то я за цим не сумую. 

- Якщо говорити про менталітет тайців і українців: чим ми відрізняємося один від одного?

- Я б сказала, що ми навіть близькі. Тайці такі ж доброзичливі, щирі, як і українці, вони дуже відкриті. Багато хто зауважує, що насправді ми дуже схожі з ними ментально і нам дуже легко знаходити спільну мову. Окрім того, в історії наших країн є історичні постаті, які нас поєднують. Наприклад, Таїланд - це конституційна монархія. Тут править король і син короля Рами V був одружений з Катериною Іванівною Десницькою, яка була українкою по матері та народилася в Луцьку. Ще один приклад: талановитий композитор Петро Щуровський, який у 1902 році написав музику до першої версії національного гімну Таїланду, народився у Полтавській губернії. 

- Що, навпаки, надихає в Таїланді й що Ви б хотіли взяти з життя тут в Україну?

- Мені дуже подобається патріотизм тайців, те, як вони розповідають про свою країну. Дуже часто в розмовах розказують, що в Таїланді - найкращі продукти, найкращий рис, якщо ви йдете в супермаркет - обирайте тайські товари, бо вони найкращі й найсмачніші. Вони підкреслюють, що їхня країна дуже красива, гарна природа, найкрасивіші історичні пам’ятки. Тайці постійно дають поради, куди поїхати, яке місто можна відвідати, що там спробувати. Також - дуже багато уваги вони приділяють мові. Дуже часто запитують: “А ти знаєш тайську мову? А ти розмовляєш тайською?”. Я сподіваюся, що й українці свого часу також будуть розмовляти українською мовою, вивчати й пропонувати іноземцям, щоб вони вивчали українську. Насправді зараз крута тенденція, що іноземці цікавляться українською мовою, є великий запит на її вивчення. Я сподіваюся, що років через 5 зникне таке поняття, як “російськомовний українець” чи “російськомовний білорус або казах” тощо. Ще мені б хотілося б, щоб в Україні, як і в Таїланді, було безбар’єрне середовище. Війна, розв’язана росією, скалічила дуже багато людей, багато дітей. В майбутньому - ми маємо подбати про комфортне існування для людей з інвалідністю. Коли ми потрапили в Бангкок, перше, що впадає в око - наскільки все продумано для людей з інвалідністю: сюди відноситься і спеціальна тротуарна плитка, скрізь є пандуси, ліфти, кнопки розміщені на рівні, щоб людина могла з візка дістатися. Також - світлофори, які подають сигнал, що люди можуть переходити дорогу. В громадському транспорті працівники інфраструктури допомагають людям з інвалідністю. Тобто, на одній зі станцій метро під’їжджає людина на візку, її підвозить працівник, саджає у вагон, зв’язується по рації з працівником станції прибуття й уже на цій станції цю людину зустрічають і проводять туди, куди їй потрібно. Нам в спадок від срср дісталася інфраструктурна непристосованість споруд та будівель для людей з інвалідністю, спотворена ілюстрація існування, в якій не було місця людям з інвалідністю. В ті часи людей з інвалідністю ховали й вони не мали можливості жити повноцінним життям. Я вважаю, що це неправильно і важливо це виправляти. Також мені подобається в тайцях, що вони дуже люблять дітей. У них великі сім’ї. Скрізь створені умови для мам та дітей. Спеціально облаштовані кімнати - майже скрізь: у кожному торговому центрі, на кожній заправці. Скрізь є місця, де мами з дітьми можуть проводити час, є окремо облаштовані кімнати для них. Я думаю, що це все створено для збільшення народжуваності. Я б також хотіла, щоб в нашій країні була створена інфраструктура для мам та їхніх діток. Ще б хотілося б перейняти у тайців їхнє позитивне мислення та життєрадісність. Бо, незважаючи на те, що українці - дуже добра, щира нація, але все одно іноді ми забуваємо радіти життю, буває, починаємо скаржитися, нити. Але насправді хай там як, ми - дуже сильний народ, тому що протистоїмо ворогу, який в десятки раз перевищує нас за розміром і чисельністю і це насправді великий героїзм. Я думаю, що увесь світ не очікував, що українці настільки сильні й зможуть так довго протриматися. Ще й давати відсіч. 

- Яка зовнішня політика Таїланду щодо України? 

- Офіційно Таїланд дотримується нейтралітету щодо питання війни в Україні. Однак, 23 лютого 2023 року під час останнього голосування на Генасамблеї ООН, Таїланд підтримав українську Формулу миру та вимогу до росії негайно, повністю і беззастережно вивести свої збройні сили з території України в межах її міжнародно визначених кордонів. Окрім того, Королівство Таїланд підтримало історичну резолюцію Генеральної Асамблеї ООН про територіальну цілісність України ще від 27 березня 2014 року. 

- Чи є програми прихистку для українців?

- Спеціальних програм прихистку, таких, як в Європі чи Канаді, в Таїланді поки що немає. Єдине, що тайський уряд пішов назустріч українцям, які тут перебувають на тимчасовій туристичній візі, мають право раз на місяць продовжувати цю туристичну візу на підставі листів, які видаються в Посольстві України. 

- Як тайці ставляться до українців?

- На початку, коли ми приїхали 2 роки тому, більшість тайців не знали про Україну. Після початку повномасштабного вторгнення Україна звучить постійно в новинах, багато репортажів. Щодо самих тайців - здебільшого, нам зустрічаються люди, які підтримують Україну, допомагають, донатять, співчувають, цікавляться подіями, постійно запитують, як наші рідні. Але слід враховувати, що російська пропаганда діє дуже добре, вона розповсюджена по всьому світу, особливо, в Азії. Тому нам також зустрічаються люди, які вірять в російські міфи, наприклад, що владу в Україні захопили націоналісти. Дехто думає, що Україна - це частина росії й що ми зараз намагаємось вийти зі складу рф. Є люди, для яких новина, коли ми розповідаємо, що є українська мова, що ми маємо власну культуру та традиції. Дехто також висловлюється, що постачання зброї Україні, навпаки, буде затягувати війну. Ми постійно розповідаємо, як все насправді, що це все пропаганда, міфи. Я завжди запитую: “А звідки у вас ця інформація?”. Потім виявляємо ТГ-канали, сторінки на Facebook. Росіяни навіть тайською мовою ведуть сторінки та розповсюджують всілякі фейки про Україну. Здебільшого, Україна знецінюється, перебільшується становище росії, розхвалюється росія тощо. Таїланд не заборонив в’їзд росіянам і багато росіян приїжджають в Таїланд. Тут дуже розвинений туристичний бізнес і, на жаль, в часи пандемії COVID увесь цей бізнес дуже постраждав. Країна зазнала збитків. Тепер багато росіян приїжджають сюди на відпочинок. Особливо зараз, бо січень-лютий-березень - це початок сезону. 

- Про підтримку України: яким чином Ви до цього долучаєтесь? Організовуєте акції, допомагаєте в якості волонтерки тощо?

- У нас є активна громада українців, нас тут ціла команда. Є дві категорії заходів: одні політичні - це, коли ми виходимо на різні мітинги, демонстрації. Щовівторка ми виходимо до російського посольства в Бангкоку і проводимо там акцію протесту, інформуємо суспільство, що війна досі триває. Що війну розв’язали росіяни. Також подібні акції періодично проходять, як от, наприклад, 24 лютого 2023 року. Акція була приурочена до річниці війни. Також у нас є інша складова нашої діяльності - це там, де ми розповідаємо про культуру, про історію, традиції українців і також - про війну. 

- Чи є якийсь осередок, група активних українців, які об’єдналися між собою чи до цих активностей постійно долучаються нові люди?

- У нас є актив українців і постійно хтось приходить, хтось - йде. В заходах, які проходять в Бангкоку, беруть участь не тільки ті люди, які тут проживають, а є люди, які знаходяться і на Пхукеті, і у Паттайї, і в інших містах. Люди приїжджають, приєднуються. Хтось допомагає віддалено. Ми зв’язуємося через різні месенджери й так підтримуємо зв'язок. Такі заходи проходять раз на місяць, іноді - рідше. Вони відбуваються за інформаційної підтримки українського Посольства. У нас є місце. Це громадський сад, де ми можемо проводити благодійні ярмарки. Основні кити, на яких тримається діяльність, це: українські сувеніри, українська їжа та українські традиції, про які ми розповідаємо та ознайомлюємо тайців та іноземців. У результаті підготовки до цих заходів ми також знаходимо дуже багато спільного між українцями й тайцями. Наприклад, коли ми готували Різдвяний захід, ми виявили, що окрім традиції плетіння павуків в українців, така ж сама традиція є й у тайців. Тобто, це ті традиції, які прийшли в наші народи із тих ще давніх релігій і з давніх античних часів. 

- Розкажіть детальніше про акцію на підтримку України в Бангкоку, яка була приурочена до річниці повномасштабного вторгнення росії в Україну. 

- Акція проходила в день річниці повномасштабного вторгнення. Насправді в Бангкоку в ті дні проходило три акції: перша акція - це була хода 24 лютого від українського Посольства до центрального парку. Вона відбувалася з офіційним підняттям державного прапора, з виконанням державного гімну України. Активна громада українців, з українською символікою пройшлася ходою. Також на цьому заході була присутня преса, яка висвітлювала цю подію в тайських медіа. 

25 лютого, в суботу, був проведений благодійний захід - День пам’яті. 26 лютого - в парку був Благодійний забіг на підтримку України, де ми також разом з українською символікою, в українських футболках пробігли по громадському парку. Ми збирали донати, роздавали листівки, інформували тайців та інших іноземців про події в Україні. Наймасштабнішим серед цих трьох заходів був День пам’яті, які ми проводили 25 лютого в громадському саду. Напередодні цього заходу, в цьому ж саду, також проходила фотовиставка: “Листівки з України”. Цей проєкт було розроблено Українським інститутом і він має на меті зафіксувати та продемонструвати шкоду, завдану українській культурі російськими військами, внаслідок бомбардувань та обстрілів під час повномасштабної війни. Також була представлена фотовиставка: “Believe.Love.Wait”. Це історія про близьких людей захисників “Азов-сталі”, щоб привернути увагу громадськості до військовополонених, які утримуються в російському полоні вже понад 9 місяців. Під час цього заходу нам вдалося зібрати донати, які ми перерахували в фонд United-24. Також привернули увагу до України. Разом з українською громадою згадали рік, яким він був. Це були, як і сумні сторінки, так і перемоги: нашого народу, нашого війська. Були представлені історії українців, які зараз опинилися в Таїланді й мали змогу розповісти про те, як війна прийшла в їхнє життя. Ми почали згадувати ще з 2014 року, з моменту окупації Криму, Донецької та Луганської областей. Також ми записували інтерв’ю з українцями, які знаходяться в Україні. Так само ВІ “Активна Громада” нам допомагала і надала матеріали українки, волонтерки, яка розповідала свою історію. Ми знайшли дівчину-тайку, яка зараз знаходиться в Україні і вона також розповідала свою історію. І це був дуже зворушливий момент, коли вона розказувала, як українці дуже добре ставилися до неї. Коли почалася війна, її керівник допомагав їйевакуюватися. 

- Чому, на Вашу думку, активізм українців закордоном важливий?

- Сьогодні ми, як ніколи, потребуємо солідарності й підтримки міжнародної спільноти. І тут є кілька основних моментів. По-перше, це інформаційна складова: на цих всіх заходах ми розвінчуємо пропаганду, ми знайомимося з новими людьми, запрошуємо місцевих жителів. І дуже важливо доносити про іноземців правду, тому що вони дуже мало знають про Україну, на жаль. І лише своїми розповідями, своїми історіями та своїм конкретним прикладом ми можемо розвінчати російські міфи та російську пропаганду. На жаль, по-іншому - неможливо. Також важливо розповідати про українські товари, українські послуги, допомагати українським виробникам виходити на світові ринки, щоб надалі наша економіка розвивалася, ставала стійкою і стабільною. Наша активна громада якраз цим і займається. Ми також намагаємося знайти якісь українські сувеніри, доставити їх з України в Таїланд. Це іноді дуже складно, тому що доставка сюди дуже дорога і ми, як правило, шукаємо людей, які подорожують з України в Таїланд і просимо невеличкий багаж привезти сюди. Ми намагаємося розповідати про митців, про їхні роботи. Що стосується дітей і їхнього активізму - я вважаю, що дуже важливо, аби вони знали правду, щоб вони були свідомі й розуміли, що відбувається, чому це відбувається. Я знаю людей, які уникають розмов з дітьми про війну, ніби щоб уберегти їх від цієї інформації. Але це, я вважаю, що не дуже правильно. Тому що нам потрібна свідома молодь і свідоме населення, що також допоможе вберегти розум від російської пропаганди. У нас був такий випадок, коли ми в Таїланді зустріли одну сім’ю британців. Вони були з двома дітками. Старшому хлопчику років 7-8. І було дуже цікаво спостерігати за тим, як цей хлопчик розпитує у своїх батьків про Україну. Ми були дуже здивовані. По-перше, що така юна дитина уже знає, що в Україні відбувається війна, що він переживає. Ще більше - вразили відповіді його батьків. Вони не казали: “Що ти маленький, тобі це не потрібно знати…”. Вони давали відповіді на запитання, розповідали, як все відбувається. Ми тоді також проявили ініціативу, познайомилися з цією родиною, сказали, що ми з України, подякували, що вони нас підтримують і діляться інформацією про Україну зі своїми дітьми. Це, я вважаю, дуже важливо. А на наших заходах ми також враховуємо, що є сім'ї з дітками. І є частина заходів, яка присвячена майстер-класам та іншим активностям для дітей. Там дітки можуть гратися, співати, розмальовувати. У них є окрема зона, де вони зайняті своїми справами.

- Якою Ви бачите нашу країну через 10 років? Як українці своїми діями можуть вплинути на розквіт нашої держави?

- Україна буде вільною, сильною, процвітаючою країною. Буде країною із міжнародними інвестиціями. Для того, щоб це все сталося, ми повинні, в першу чергу, займатися своїм розвитком, вдосконалювати свої знання і навички. Тому що країна - це, в першу чергу, люди. Успішні, розумні та освічені люди - це запорука успішної країни. Важливо навчати своїх дітей, щоб вони також були розумними, начитаними й освіченими. 

- Що б Ви хотіли побажати українським військовим та всім українцям, які зараз кожен на своєму фронті працюють на наближення нашої Перемоги?

- По-перше, подякувати. Ми неймовірно вдячні за їхні подвиги, героїзм. Ми будемо й надалі підтримувати й максимально робити все, що в наших силах, збирати донати. Вони - всі герої й ми дуже пишаємося. Ми постійно розповідаємо тут про ці героїчні вчинки. Ми бачимо активну спільноту тайців, яка цікавиться Україною, вони всі також згають про наших героїв. Хочу побажати міцного здоров’я, витримки. Дуже хотілося б, аби наша Перемога була якнайскоріше, наскільки це можливо. Щоб всі, хто не разом, повернулися якнайскоріше до своїх сімей. Щоб якнайскоріше ми всі змогли відсвяткувати день нашої Перемоги. росія багато років воює з іншими країнами, окупувала частину Молдови, частину Грузії, веде війну в Сирії. Багато лиха наробила у світі іншим народам. Але прийшов час, коли росія має отримати по заслугах. Українці - це той сильний народ, який дав відсіч такому гіганту. Це надзвичайно великий подвиг наших людей. Я пишаюся бути українкою, пишаюся бути одним народом. Українці - герої й подвиги українців дуже надихають. І ми, українці, які зараз закордоном, будемо робити все, що в наших силах аби завжди підтримати тих, хто нас захищає. 

Авторка: Тетяна Кавуненко, керівниця пресслужби Інституту “Республіка” та ВІ “Активна Громада”