Час від часу в суспільстві можна почути наративи про те, що молодь не така, як була раніше.

"Вони не такі виховані, вони не знають манер, вони не займаються чимось корисним, вони зовсім нічого не роблять"... Але чи правда це? Навряд! Молодь, а саме студентство, завжди відігравало важливу роль в житті суспільства і не важливо було це у 1919 чи у 2023 році, адже завжди є ті виклики, на які саме ця населення здатна найшвидше реагувати. Тобто, як і тоді, так і зараз студенти залишаються рушійною силою для змін, адже їх молодість та завзятість породжує щире прагнення трансформувати та вдосконалити суспільство. Варто зазначити, що не раз саме студентство ставало ініціатором змін та продукувало нові ідеї та канони життя. В цьому контексті, як приклад, варто згадати події жовтня 1990 року, коли саме українське студентство зреагувало на виклики всередині країни і організувало масову протестну акцію, якій не було аналогів у тогочасній Європі. Ми пам’ятаємо цей період історії, як “Революція на граніті”. Ці акції та голодування відіграли важливу роль у становленні незалежної України і, як бачимо, тоді саме студентство стало тим локомотивом, за яким пішли люди. Тим, хто не побоявся змін, тим, хто не змовчав. Але варто зазначити, що для українських студентів ті події стали не останніми, де їх дії відіграли вирішальну роль у творенні української державності.

Фото (Укрінформ): Революція на граніті

Згадаємо, яку роль вони відіграли під час Євромайдану. Протестні акції 2013-2014 року розпочались саме з студентів. Адже 26-27 листопада молодь організувала масштабний мирний студентський марш, де взяли участь представники багатьох українських університетів. Цим маршем вони намагались відстояти своє бажання підписання Угоди про асоціацію, і може б все було по-іншому, проте ніч 30 листопада стала переломним моментом для усіх, адже тоді відбулось побиття студентів - мирних та неозброєних. Саме в ту ніч студентство змусило людей йти за ними, йти за змінами та за новою державою. На мою думку, якби не молодь, що так ревно намагалась відстояти питання євроінтеграції, то ми б і досі не зробили крок на зустріч європейському майбутньому. Таким чином, ми вкотре спостерігаємо, що активізм студентів здатний змінити історію, здатний змінити суспільство. 

Фото (Кореспондент.net). Студенти НаУКМА на Євромайдані

Проте, і це не стало останнім соціальним явищем, в якому студенти відіграли головну роль. Події 2014 року, а саме початок російсько-української війни, розділив життя українців на до та після. Війна змусила студентів подорослішати, взяти ситуацію в свої руки. І не можна сказати, що тоді хтось був не активний, ні, кожен займався тим, чим міг; кожен допомагав в тому, у чому міг. До прикладу, поки одні створювали волонтерські об'єднання, інші обирали Україну і намагались виїхати з окупованих територій, намагались почати все з нуля, поки хтось плів маскувальні сітки, писав листи воїнам, збирав продукти та одяг, інші намагались боротись з окупантами за свою державу, за право жити на українській території, за право бути українцем.

І в цьому контексті нам відомо багато прикладів активності студентів, а саме: фронтовий вертеп від студентів Українського католицького університету, що виступав у прифронтовій зоні на сході України. Саме студенти-волонтери організували проект «Україна-єдина» з метою підтримки воїнів АТО на лінії фронту через музичне та драматичне мистецтво. Далі багато ситуацій, коли студенти організовували збори продукції, одягу та смаколиків нашим воїнам, як це зробили, до прикладу, студенти-медики Буковинського державного медичного університету власноруч приготували смачні гостинці, а також провели акцію з формування продуктових Великодніх кошиків, які передали у зону АТО (антитерористична операція, - прим. ред.). І це лище декілька описаних прикладів, але насправді їх набагато більше: безліч студентів із різних українських університетів допомагали воїнам. Починаючи з 2014 року, тоді вони робили все можливе задля нашої Перемоги.

Фото (Радіо Свобода). Фронтовий вертеп студентів УКУ

Проте, в цьому контексті хочеться також і навести приклади зовсім іншого активізму - не матеріального так сказати, а ментального, коли студенти, на той час окупованих територій, обирали Україну, обирали право бути українцем. До прикладу, до 30-ї річниці Незалежності видання LB.ua зібрало декілька інтерв’ю, в яких мова йде про молодь Донбасу. В статті йдеться про тих, хто обрав Україну і хто неймовірно цінує її незалежність. І ось одна з історій: Андрій Оленін з Макіївки, пережив полон та катування через те, що будучи на той час 18-річним хлопцем він ходив на патріотичні мітинги у Донецьку, а також через те, що не побоявся з друзями записувати номери авто, які привозили сепаратистам цеглу та дріт для барикад, а потім передавав дані в СБУ. Також під час АТО передавав координати техніки окупантів. 

 

Фото(http://novosti.dn.ua). Патріотичні мітинги у Донецьку

Згадуючи про Крим, також є що сказати. Поспілкувавшись з Русланом Халаповим, який навчався на той час у Таврійському Національному університеті ім. В.І. Вернадського (варто зазначити, що більшість його викладачів не підтримували його проукраїнські погляди), він та його друзі брали активну участь в акціях супроти окупації. Спочатку 26.02.2014 акція для того, щоб не допустити розгляд питання про призначення референдуму про статус Криму. Там вони зіштовхнулись з проросійськими активістами, які були заздалегідь привезені на мітинги та підіймали прапори АР Крим, а також російські прапори. Вони ж, в свою чергу, скандували “Крим-Україна”, а також вигукували кримськотатарські лозунги “Millet, Vetan, Qirim”( пер. Нація, Батьківщина, Крим)... Також він та друзі ще збирались на акції спротиву 9 березня, на день народження Тараса Шевченка; 18 травня на день пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. Були ще локальні акції, де кожен з них брав участь у своєму рідному місті.

Фото (Сегодня.ua). Мітинг 26.02.2014 у м.Сімферополь

Як бачимо, вже тоді молодь стала однією з основних верств населення, яка зрозуміла, що варто боротись тут і зараз, варто волонтерити та об’єднуватись, щоб допомогти своїй країні. І кожен з них намагався щось зробити, намагався бути активним та не залишитись осторонь проблеми навіть попри те, що їхнє життя та вони самі ніколи не стануть іншими.

В той час ще ніхто не знав, що все може бути набагато гірше, що все за що ти боровся тоді буде під загрозою зараз. Адже повномасштабне вторгнення змусило не лише подорослішати студентів, воно змусило їх прийняти рішення діяти та відстоювати свою незалежність на всіх фронтах. Хтось з них взяв зброю в руки та пішов оберігати країну безпосередньо на полі бою, хтось долучився до волонтерського руху, або ж сам став його ініціатором, хтось почав надавати психологічну допомогу іншим. Хтось з них безпосередньо став учасником бойових дій, полону чи окупації, хтось зумів виїхати і скоординувати допомогу з-за кордону. Хтось працює на інформаційному фронті, а хтось допомагає в лікарнях. Тобто саме зараз студенти як ніхто інший прийняли удар на себе, вони стали маленькими гвинтиками, які підтримують усю державотворчу систему, адже повномасштабне вторгнення сформувало нове усвідомлення нас як українців, де ми будуємо власне майбутнє.

І прикладами цього може слугувати безліч ситуацій, візьмемо історію пресофіцера “Азову” Дмитра Козацького, який був студентом Національного університету “Острозька академія”, перебуваючи на Азовсталі він зробив фото про його захист, які потім облетіли весь світ, тим самим привернули увагу європейської спільноти на війну в Україні. Також молоді хлопці часто обирають між навчанням і захистом країни останнє, я особисто маю багатьох друзів і знайомих, що паралельно навчаються і перебувають у зоні бойових дій. Є студенти, які намагаються полегшити життя воїнам своїми винаходами, а саме створюють протези різного виду, винаходять роботів, маячки тощо. Яскравим прикладом може бути винайдення кровоспинного бинту для ЗСУ над яким працювали студенти Львівської політехніки. Варто сказати і про те, що багато студентських осередків перетворились на волонтерські штаби, де вони збирають гроші на екіпірування для однокурсників, плетуть маскувальні сітки, закуповують і розвозять ліки, допомагають ВПО та активно працюють на інформаційному фронті.

І щоб краще зрозуміти, як все ж діють такі студентські об’єднання та як студенти волонтерять, ми взяли декілька коментарів:

Лілія Павленко, студентка 1-го магістерського курсу спеціальності “Політологія” Національного університету “Острозька академія”, колишня голова Братства Спудеїв НаУОА та лідерка ЗеМолодіжки Рівного: “Студенти у всі часи були активними. Особливо українські студенти. Це неодноразово описується історією. Тому студентський активізму сьогодні не виняток і зовсім не особливість. Студентський активізм сьогодні це очікувана реакція…

Кожен день студентство впливає на розвиток держави. Діяльністю чи бездіяльністю, але впливає. Усе, що відбувається в теперішньому часі матиме відбиток у майбутньому. Тому навіть бездіяльність, деградація, пасивність в навчанні має вплив на подальший розвиток держави. Так само і у випадку активної участі це матиме результат в майбутньому. Найважливіше як в першому так і в другому випадку, це те з якими цінностями ти йдеш по житті. Та чим виправдана твоя діяльність або бездіяльність…

Ще з перших днів війни було організовано волонтерську команду протидії інформаційній пропаганді, так званий загін "Шершнів", який до речі діє досі. Буквально в перші дні саме студенти і випускники Острозької академії організували волонтерський штаб у місті Острог. Пізніше, розгорнули волонтерський штаб при університеті, який активно допомагає біженцям які приїхали у м.Острог, закупівлею військової амуніції з допомогою нашим викладачам які вступили до лав ЗСУ. Оскільки, більшість наших студентів проживають у місті Рівне багато роботи було зосереджено там. Хтось ходив плести сітки, вантажити гуманітарну допомогу, хтось замішував "бандеро-смузі". Є дівчата, які не злякалися і в перші дні повномасштабної війни пішли перевіряти та готувати бомбосховища. Наші викладачі організували у БК "Хімік" волонтерський штаб з одягом, де наші студенти допомагали розбирати речі. Природньо, що багато студентів волонтерили і продовжують допомагати у себе в рідних містах. Багато хлопців вступили до лав ТРО, а деякі хлопці та навіть наші дівчата вступили до лав ЗСУ. Паралельно, ми команда БС, постійно підтримували зв'язок в інтернеті. Колегія БС разом з волонтерами їздили пакувати зимові речі студентам, які зі зрозумілих причин не можуть забрати. Також організовували аукціони для випускників та студентів, де разом зібрали 11 500 тис. гривень і передали на фонд Притулі. А ще ми організовували Благодійний лекторій, де усі охочі “за донат” могли послухати лекції з професіоналами різних галузей”.

Також Ліля поділилась статтею, де Суспільне Медіа описало, як займаються волонтерством університети Рівненщини, а саме: Національний університет “Острозька академія” про роботу якого Ліля трішки розповіла в коментарі, а також Національний університет водного господарства та природокористування, Рівненський державний гуманітарний університет, Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені акад. С. Дем’янчука. 

 Євгенія Михновська НаУКМА

Як бачимо, українські студенти незламні, які б виклики перед ними не стояли, які б проблеми їх не спіткали вони все рівно намагаються боротись та об’єднуватись заради спільної мети. Вони намагаються не бути осторонь, а діяти і використовувати всі свої можливості на повну, адже саме вони є тим рушієм змін за яким варто йти.

Отож, я вважаю, що молодь, студентство відіграють велику роль у розвитку демократичних процесів. Вони ніколи не залишаються осторонь проблем, осторонь важливих подій, вони творять історію. Адже молодь все частіше сама пропонує якісь ініціативи, організовує різного роду акції та марші, вона намагається змінити країну і не лише її, а й нас. Варто зазначити, що саме студентство - це наше майбутнє і нам не потрібно бути відокремленими від молоді, тому головним на сьогодні є те, щоб розвивати державну політику саме щодо підтримки ініціатив студентів. Адже ми маємо не лише спостерігати, а й допомагати молодому поколінню розвивати себе, свою ініціативність та свій патріотизм.

Авторка, Яна Лук’янчук, студентка Національного університету “Острозька Академія” 

матеріал підготовлено в рамках стажування Яни Лук’янчук в пресслужбі Інституту “Республіка” та ВІ “Активна Громада”