“Зцілюйте себе і свої душі, особливо, в цей час. Україна гідна любові. І люди, які живуть в нашій країні, гідні цього”, - каже Олександра Гліжинська, НЛП майстриня, коуч, тренерка, виконавча директорка ВГО Інститут “Республіка”, засновниця ВІ “Активна Громада”.

“Ми вчимось, у нас зараз експрес-тренінг для всієї країни: хто ми де ми, за що, яка у нас позиція, які наші цінності, як швидко можемо адаптуватися? Питань виникає багато життєствердних, на які можемо звертати увагу, які можуть допомогти і зараз, і після Перемоги”. 

“Зцілюйте себе і свої душі, особливо, в цей час. Україна гідна любові. І люди, які живуть в нашій країні, гідні цього”, - каже Олександра Гліжинська, НЛП майстриня, коуч, тренерка, виконавча директорка ВГО Інститут “Республіка”, засновниця ВІ “Активна Громада”.

Олександра входить в команду професійних психологів та коучів, які допомагають людям, що потребують допомоги у зв’язку з війною. 

Зазначимо, що записатись на консультацію можна за посиланням: https://bit.ly/3rRwXma 

Більше інфоормації про психологічну допомогу під час війни - читайте тут: https://ag.com.ua/doshka-ogoloshen/psihologichna-dopomoga-na-viyni-bezkoshtovno-abo-za-donat_568/ 

- Розкажи, будь ласка, про себе? Чим ти займаєшся? Чим захоплюєшся? Чим живеш?

- Я радію, що ми починаємо працювати з темою надання психологічної допомоги більш системно. І, звісно, що якщо говорити про психологічний напрямок в Україні, то ще не до кінця заведено користуватися послугами. Але час такий, що люди починають робити певні речі вперше. Вперше щось таке, чого не робили до початку широкомасштабної війни в Україні. Ми перебуваємо в новому стані й це є певним стресом. Саме психологічні консультації допомагають людям справитися з цим вантажем в непростий час. 

Якщо говорити про мене, зокрема, про коучинг і НЛП, і про психологію, є поняття, що людина в суспільстві й не лише, вона може мати різні ролі. Одна з ролей - це коуч і НЛП-майстер. І я цьому радію. Я почала цікавитись психологією досить давно, мабуть, найбільше це було ще за студентських років, але це було не до кінця професійно. Я читала літературу, вивчала, але професійно цьому не приділяла час. У 2018 році пішла на курси до Алли Задніпровської “Живе діло”. Алла є крутим коучем, вона - неймовірна. Люди, які в неї працюють, зокрема, Анастасія Паньковецька, яка теж входить нашу групу - це справді коучі з великої літери. Зазвичай коучингові сесії тривають годину. І за цю годину людина виходить на інший рівень. Я на собі це відчула. Курс тривав рік, ми опановували коучинг, як професію. Я почала коучинг використовувати в повсякденному житті: це були як і індивідуальні сесії, використовувала коучинг і під час тренінгів, загальної діяльності, робочих моментів. Якщо говорити про коучинг, що це таке? Часто коучинг плутають з тренерством, бо “коучинг” в перекладі з англійської “тренер”, але це не зовсім правильна інтерпретація. Коучингові сесії часто виглядають як консультація з психологом, є певна методика, яка за певною структурою допомагає людині вийти на ту ціль, яку вона хоче. Якщо ми говоримо про військовий час, наприклад, приходить людина із запитом: “Я постійно відчуваю тривогу”. Коуч ставить питання: “Як би ти хотіла інакше? Яким кращим результатом протягом цієї години буде результат нашої сесії?”. І людина проговорює, що, наприклад, “Я б хотіла знизити рівень тривожності, хочу почувати себе більш вільніше”. І коуч через запитання, через різні форми взаємодії, допомагає людині прояснити свій стан, зрозуміти себе краще. Зрозуміти, які прояви або, які ситуації для неї є не дуже ресурсними. І яка поведінка може бути для неї ресурсною. Задачі коуча дати інструмент людині, щоб людина навчилася самостійно далі взаємодіяти з цим станом. 

НЛП в цьому плані допомагає дуже сильно, це трохи інша сторона. Я, що про коучинг, що про НЛП можу говорити годинами. НЛП починала опановувати з 2020 року, вчусь в Людмили Черненко. Людмила - топовий психолог, топовий НЛП-майстер, вона мега-крута і, по суті, вчитися в таких викладачів - це велике щастя. Я знаю, що опановуючи ці знання, я можу бути корисною іншим людям.

- Чому саме психологія? В чому суперсила цієї професії?

- Піду з витоків. Психологія вона на сьогоднішній день, якщо не брати до уваги війну. Зараз успішні люди - вони досить часто перевантажені. Часто люди можуть бігти за якимись результатами, цілями, кар'єрою. Дуже сильно поширена тема. Але є дуже важлива частина життя. Ану, здогадайтесь, яка? Особиста частина. Є друзі, є родичі, є відпочинок. Життя людини складається з багатьох сфер. Якщо людина зможе організувати всі напрямки життя, тоді людина буде більш щасливою, мені так здається. Чому я почала вивчати психологію. Я хочу бути щасливою людиною. Бути свідомою, мені здається, що коли люди закидають себе різними сферами діяльності або часто люди можуть перебувати, в так званому, сні. Пройшов тиждень і ти думаєш: а що взагалі було? Починаєш щось пригадувати. У мене була одна сесія й одна людина говорила про те, я говорю в загальних рисах, що настільки все відбувалося в житті, що вона не пам'ятає. Вона переглядає фото і не пригадує моментів. Каже, що ніби я щаслива на фото, але я не пам'ятаю цього моменту в деталях. І так проходить рік, п'ять, десять. Мене інколи чоловік піддьоргує і каже: “От так і життя закінчиться!”. І це мене стимулює. Мені хочеться проживати своє життя й усвідомлювати його. Проживати його якісно. Психологія цьому допомагає, коучинг, НЛП цьому допомагають. Мені хотілося б, щоб не лише я знаходилась в такому стані, але щоб і більшість людей були в такому стані, щоб вся планета Земля була такою. Але розраховуючи на внутрішні сили або на сили колег наших, я розумію, що це тривала робота. Для цього потрібно вносити зміни в освіту, тому що комунікація, взаємодія з іншими людьми - це частина нашого життя. А ми не вчимо цього в школі. Якби ми вивчали добре психологію, комунікацію з іншими, були більш щасливими. Але не так просто нами можна було б керувати. От я думаю, що ми переможемо і займемося тими речами, що стосуються щастя, гармонії. Мені здається, що зараз багато людей переусвідомити своє життя.

- Як ти зустріла війну в Україні? Розкажи про свій стан, емоції?

- Зараз буду розповідати історію, про яку, мабуть, ніхто не чув. Мені здається, що нікому цього ще не казала. Я якраз була на курсі НЛП, одному із, і ми там 23 числа, так цікаво, ми вивчали особисті кордони. Як відстоювати, налагоджувати особисті кордони, як казати “ні”, як вибудовувати якісну взаємодію, і до себе, і до іншої людини. І тут 24 число, ми там, де був цей курс, це було поруч з Трипільською ТЕЦ, і туди якраз прилетіло, дуже гарно гахнуло. Чи о 5 чи о 6 ранку. Я десь приблизно під ці звуки прокинулась і зрозуміла, що таки почалась війна. Чи була я до цього готова, ну, мабуть, інформаційно - так. На рівні логіки, бо про це говорили. Але на рівні відчуттів, я, мабуть, ще до кінця не могла усвідомити, що це могло статися в нашому столітті. В той час, як ми говоримо про розвиток демократії, права людини. Десь на рівні відчуттів. Я почала швидко збирати речі й в цей час, поки я збирала речі, я подумала про те що, ну, скільки там мені - 33 роки. Я подумала, що ну наче непогане життя прожила. І друзі в мене хороші, і колектив, і родина хороша. Ніби справи хороші робили. Я попрощалася з життям, на випадок того, якщо це станеться. Це було розмірковування про себе, в себе в думках. А після цього, коли я завершила про це розмірковувати. В мене не було сліз. Я подумала, що треба зробити максимум, що від мене залежить, як від звичайної людини. Щоб ця жахлива історія завершилася якомога швидше з позитивним результатом для України й для українців. Тому, після того у мене було більше орієнтування, що відбувається, що з командою, як ми далі маємо вибудовувати процеси організації, за межами організації - таке активне мислення. І злість, звичайно, була на ситуацію, що відбулась. Потім ми почали працювати активно, все що можна було - робити. Наприклад, допомога людям з евакуацією. Алла з Анастасією Паньковецькою створили чат по психологічній допомозі, я вступила і почали цим займатися. Віталік, мій чоловік, почав займатися раціями, я допомагала, де могла. Я вибрала для себе фокусні напрямки, де зрозуміла, що можу бути корисною і почала цим займатися. Я розуміла, що десь місяць, трішки більше організації треба прийти до тями, щоб люди адаптувалися в нових умовах, бо в стресі, треба зрозуміти, де ти, на якому світі, що з тобою відбувається і включатися в системну діяльність, яка вже може вбудовуватись на основі того, чим ми почали займатися активно в перші дні війни. Десь так.

- Де черпаєш енергію, щоб бути в ресурсі?

- Почну з одного найпростіших, перше що прийшло на згадку - це з любові. З любові до людей, до своєї справи, до своєї країни. Війна - вона руйнує, в багатьох розуміннях цього слова: і життя, і майно, плани, мрії. Разом з тим, якщо відійти від поняття “війни” і подивитися на життя, життя воно циклічне, в нас є час, коли ми народжуємось, робимо перший подих, є час, коли люди роблять останні подих і це таке життя, воно так влаштовано. Якась частина людей до кінця не зрозуміла, що у нас війна, а це якраз про те, що ми не завжди свідомі, ми не завжди присутні тут і зараз. Часто люди кажуть мені тебе бракує. Людина знаходиться з іншою людиною годину, три, тиждень, і каже: “Мені тебе бракує”. У мене виникає перше питання: “Чи ти тут і зараз знаходишся протягом кожної хвилини?”. Кожна хвилина, кожна секунди може тривати вічність, в залежності від присутності людини тут і зараз. Оце вміння відчувати життя, відчувати себе, відчувати інших - воно дуже важливе і тим більше зараз. Ніхто не знає, навіть до війни у нас була ілюзія, що ми щось можемо прогнозувати, було простіше. Була ілюзія. Ілюзії більшості людей перетиналися і ми могли про щось домовлятися. А війна показала, що насправді щодня може відбуватися все, що завгодно і ти не до кінця знаєш, що може бути. Тому важливо відчувати себе і розуміти, що відбувається і відчувати: я зараз як? Чи маю ресурс ділитися, чи не маю? Як інші люди? Як команда? І тут потрібно і відчуття, і розуміння як воно, як людина себе почуває на рівні логіки: чи я роблю те, що я відчуваю? Тому що відчуття йдуть на першому плані. Коли я відчуваю одне, а роблю інше - це до добра не доведе. Ми можемо певний час так існувати, але в цьому не так багато життя. Коли в гармонії відчуваєш і робиш - тоді класно. Це, мабуть, один з тих моментів, коли я швидко організувалась, відчула до чого душа лине і що я можу робити. Коли мені люди після сесії говорять, що вони отримують полегшення, це мене підтримує. 

Ми десь кожних 10 днів, орієнтовно, зустрічалися з колегами й проводили наради про стан, про те, як вони себе почувають, чим займаються. Пройшов певний період, щоб адаптуватися до умов. На основі цього: аналізуючи, бачачи, що відбувається з людьми, можна вибудовувати плани діяльності на військовий період. Важливий момент - прийняття, важливий компонент - взагалі комунікації або взаємодії з іншими людьми. Те, як ми можемо приймати ситуацію, інших людей, свої стани, себе. От, дивись, людина - супер активна, а тут вона лежить і нічого не може зробити фізично. І, якщо людина в цей час себе ще й добиває: як ти можеш так лежать, тряпка. Боже, не дай Боже такі слова до себе. Це і так непросто і ти себе ще додатково добиваєш. Цікавий формат, правда. Тому, чи можу я себе в такому стані прийняти? Ми вчимось, у нас зараз експрес-тренінг для всієї країни: хто ми де ми, за що, яка у нас позиція, які наші цінності, як швидко можемо адаптуватися? Питань виникає багато життєствердних, на які можемо звертати увагу, які можуть допомогти і зараз, і після Перемоги.

- Чого б ти хотіла найбільше зараз?

- Я би хотіла, щоб та ціна, яку ми платимо, вона була мінімальна. Я вірю на рівні знання. От, коли ти просто знаєш, що так буде. В мене таке відчуття з приводу нашої Перемоги над російським агресором. Я би дуже хотіла, щоб ціна, яку ми платимо за Перемогу була максимально мінімальною. Я б хотіла, щоб зупинилося страждання людей. Щоб ми змогли вивести людей з Маріуполя й інших окупованих міст. Щоб над нашими військовими, волонтерами, які їздять в зону бойових дій була Божа ласка і всі сили, які є, їх захищали. Хотілося б цього найбільше. З приводу якихось інших речей - про них можна мріяти після Перемоги. Після Перемоги їх бажати. 

Я би хотіла, щоб ми більше любили один одного і більше любили свою країну. Я вірю, що це має статися, тому що Україна гідна цього і люди, які живуть в нашій країні - вони гідні цього.

- Що ти зробиш в першу чергу після Перемоги?

- “Активна Громада” готує оперативки щодня. Вчора було класне повідомлення, що один з київських ресторанів готується до НЕ життя путіна і буде пригощати всіх українців шампанським. Я б долучилася до такої акції. Це, звичайно, жарт. Я б дуже хотіла зустрітися з усіма рідними для мене людьми, я маю на увазі й колег, і друзів, і хороших знайомих, і партнерів. Мені, чесно кажучи, страшно сідати за цей список, бо це буде на рік. Мені б хотілося зустрітися з цими людьми, обійнятися, поспілкуватися, зробити якусь паузу. Видихнути. Ця пауза буде невеликою, бо після Перемоги у нас буде не менше роботи й те, що говорять, що війна триває досить довго, військові дії можуть швидше закінчитися і хотілося б, щоб це було в цьому році. Але наслідки війни ми будемо розгрібати дуже довго. Тому ця пауза - переосмислення себе, аби відчути інших людей і після неї - знову за активну діяльність, за відбудову душ, сердець, за відбудову наших міст, наших будинків. Тому що у нас роботи буде чимало.

- Щоб ти побажала чи порадила українцям?

- Я би побажала вірити в себе, вірити у свою країну, вірити в нашу Перемогу і концентруватися на чомусь світлому, на тому, що дає нам ресурс, на тому, що зцілює наші душі, наші серця. Кожен хай дасть відповідь собі, в кожного можуть бути свої речі, бо від того наскільки ми будемо цілісними, в гармонії з собою, настільки зможемо побудувати країну. Я би хотіла, щоб ми побудували таку країну після Перемоги, щоб жодна країна ніколи у світі не задумалась про те, що вона може на нас напасти. А це залежить від нас всіх. Президенту, представникам влади велика вдячність. Вони - великі герої, по суті, у нас ціла країна-герой, кого не візьми. Але тут важливо, як ми себе відчуваємо. Наскільки ми зцілені в цей непростий час. Зараз є можливість почати це робити, якщо раніше людина цього не робила. Якщо є такий потяг, таке бажання, “Активна Громада” і наша команда психологів буде рада в цьому допомогти. Я бажаю зцілення і цінувати себе. І цінувати свою країну.

Відео-запис інтерв'ю - за лінком: https://cutt.ly/3GLBMke 

Авторка: Інна Душка, організаторка заходів Інституту “Республіка” та ВІ “Активна Громада”