Артем брав участь в обороні Києва. І за його плечима, плечима «керівника групи», низка успішних операцій, які проводилися неподалік української столиці.

"Ми працювали без перебільшення 24/7. Особливо важко було в період з 24 лютого до початку березня. Зараз мене запитують, коли я спав, їв, а я і пригадати це не зовсім можу, здавалося, що я і не спав, і не їв, а тільки виконував роботу і періодично дрімав". 

За сміливість, героїзм і звитягу Артем отримав орден «За мужність» ІІІ ступеня та медаль «За військову службу Україні».

 Цікаво було, щоб цей спогад залишився в щоденнику історії сучасної російсько-української війни.

Тому спогад військового сапера, Артема для якого ця війна розпочалась із перших днів широкомасштабного вторгнення російських окупантів є однією зі сторінок цього щоденника.

Артем брав участь в обороні Києва. І за його плечима, плечима «керівника групи», низка успішних операцій, які проводилися неподалік української столиці.

"Війна після 24 лютого дуже відрізняється, адже раніше – під час проведення Антитерористичної операції (АТО) та Операції Об’єднаних сил (ООС) – не було таких інтенсивних боїв. Те, що відбувалось навколо столиці у перші дні війни, абсолютно не йде ні в яке порівняння", – ділиться спогадами військовослужбовець.

Далі продовжує: "Ранок 24 лютого я зустрів ще вдома, та десь біля 5-ої години до мене був дзвінок від командира, який сказав, що розпочалося широкомасштабне вторгнення і потрібно прибути в частину для подальших дій по бойовій тривозі. Вранці того ж дня група саперів з нашої частини виїхала у напрямку Києва. У складі підрозділів однієї із механізованих бригад Сухопутних військ вони були задіяні на виконання завдань по обороні столиці. Основні завдання, що були покладені на саперів – це інженерна розвідка, влаштування мінно-вибухових загороджень, підготовка до підривання мостів, дамб, водосховищ тощо".

Артем пригадує, що роботи було дуже багато: "Ми працювали без перебільшення 24/7. Особливо важко було в період з 24 лютого до початку березня. Зараз мене запитують, коли я спав, їв, а я і пригадати це не зовсім можу, здавалося, що я і не спав, і не їв, а тільки виконував роботу і періодично дрімав (посміхається).

"Якщо згадувати, який епізод виконання завдання за призначенням найбільше запам’ятався, то це напевно бій за село Мощун", - розповідає Артем. "Був момент, коли противник захопив плацдарм поблизу цього села. І це було дуже небезпечно, бо цей населений пункт був «воротами» до Києва. Нам була поставлена задача зруйнувати міст через річку Ірпінь у Мощуні. Чітко вказано, що потрібно робити, визначено, хто чим буде займатися. Оцінивши обстановку і зрозумівши завдання, я із групою приступив до його виконання. Прибувши на місце, ми зрозуміли що цей населений пункт знаходиться поблизу ворожих військ. Саме міст був основною переправою російських сил, тому що там була болотиста місцевість і застрягала техніка. Пам’ятаю, як на підході до мосту, десь за 400-500 м, пролунав вибух – прийшов снаряд. Наша група одразу відреагувала, ми залягли. Оглянувши всіх людей, оцінивши їх стан, не побачив в їхніх очах страху, а лише шалену мотивацію, мною було прийнято рішення продовжувати рух і виконати поставлену задачу. Підняв групу і під цими обстрілами ми пришвидшили пересування. Під час встановлення зарядів злетіли вертольоти, але наші хлопці не втратили бойового духу та ентузіазму і продовжували максимально швидко працювати. Напевно, за хвилин 15 максимум це була й установка, і відхід, і підрив моста", – згадує Артем. "І це лише одна із бойових задач, які виконувала моя група", - додає він.

За сміливість, героїзм і звитягу Артем отримав орден «За мужність» ІІІ ступеня та медаль «За військову службу Україні».

"Під час боїв за село Мощун під Києвом сили українців та російських окупантів були нерівні. Українські позиції на східному березі річки Ірпінь Збройні Сили України змогли утримати саме завдяки рішучості, професіоналізму та відвазі саперів. Ми підірвали міст через річку, тож росіяни не могли перекинути основні сили. Попри складну ситуацію, візуальне наближення рашистів, мінометний обстріл та обстріл з важкої броньованої техніки противника, група розмінування знищила міст, що дало змогу зупинити просування ворожої колони та здійснити прорив ворога до столиці", - підсумував Артем. 

Текст підготував: Славко Полятинчук, координатор ВІ "Активна Громада" у місті Кам'янець-Подільський