Гурт молоді в Маневичах взявся змінювати екологічну свідомість і власним прикладом показує, що спільно без великих зусиль можна робити круті й важливі справи. 

Прибирання не було чимось новим. Активісти займалися цим давно, ще до війни.

"Коли я приїхав з університету, а мій друг Віталій Росюк тоді ще все це організовував, а я виходив із ним за компанію прибрати парк біля стадіону, поблизу лікарні, − розповідає маневицький екоактивіст Андрій Зарипов, з усмішкою додаючи, − це була випадкова можливість піти на прогулянку, взявши з собою мішок для сміття побільше".

Продовжив Андрій цю ініціативу і під час війни, коли через повномасштабне російське вторгнення переїхав з Києва до Маневичів (Волинська область). Він працював віддалено на фрілансі, у сфері розробки стратегії брендів для іноземних компаній, агенцій, що пов'язані із цифровізацією. 

Андрій часто прогулювався біля свого дому, заразом беручи мішок для сміття. Фотографував результати своєї праці й викладав у інстаграм. Якось долучитися до такого прибирання запропонувала маневичанка Анастасія Бартошик, з якою створили чат з пропозицією й іншим підтримати цю ініціативу. Першу таку спільну вилазку зробили наприкінці липня минулого року на стадіон. Разом з Іванкою Ліщук, Тарасом Кшановським та братом Андрія - Юрком Зариповим.

"Нам було прикольно попрацювати разом, хоч іншим було дивно спостерігати за тим, що хтось там прибирає. До нас навіть підходили запитати хто ми й хто нас змушує це робити", - розповідає хлопець.

На запитання "як почало розростатися коло охочих підтримати цю ініціативу?" Андрій відповів так: "завдяки поширенню інформації в соцмережах та спілкуванню з друзями".

Вже у серпні до прибирання долучилися якось зо два десятки людей, у чаті їх під сорок, хоч приєднувалися й інші жителі селища. Долучаються всі, хто має час і бажання. Є і постійні учасники, серед яких – Тетяна Солопчук.

"Мені взагалі цікаві усі активності в Маневичах, які пов’язані з молоддю. Побачила, як Тарас Кшановський закинув собі в інстаграм пост, що він пішов на прибирання. Написала йому: «А можна з вами?». Він відповів, що так. Я прийшла, познайомилася з Андрієм, розпитала як з’явилася ця ідея. З усіма учасниками екоакцій було цікаво спілкуватися і мене тішило те, що ми разом робимо круту справу - прибираємо свої Маневичі. І найперше для мене - це свідомий вибір допомагати людям розуміти, що ми можемо спільно робити гарнішим, охайнішим, чистішим наше селище", - розповідає Тетяна.

Серед постійних екоактивістів і Юлія Куприянчик, яка почала приєднуватися до прибирань, аби з користю проводити час і відволікатися від напруги, яку принесла війна, а саме від постійного моніторингу новин. 

"Це важливо і в плані екології. Дуже приємно бачити, що завдяки твоїй праці красиве й чисте місце, де було сміття",- зазначає дівчина. Вона також працює віддалено. 

Розповіли активісти й про те, як їхню свідомість змінила російська агресія, зауваживши, що через війну прийшло розуміння того, що насправді важливо в житті. А ще вони переконані, що в такий складний час потрібно робити гарні вчинки, об’єднуватися, спілкуватися, ділитися своїми думками й переживаннями, інколи навіть і задля того, аби просто «не поїхав дах». Такі прибирання в гурті стали для них своєрідними психологічними сесіями. Також вони усі разом долучаються до волонтерства, донатять та втілюють різні ініціативи задля наближення Перемоги. 

Автори: представники ВІ "Активна Громада" Маневиччини (Волинь).