Я щодня чекаю розмови з рідними й друзями. Я усміхаюсь їм під час спілкування в месенджерах. Я - оптиміст для них. Добре, що ніхто не знає, що всередині мене. 

Відчуваю наче утримуюсь в “одиночці”, в якій сьогодні не б'ють, бо ти не попав на очі тюремникам. Щодня радієш маленьким успіхам: сьогодні купив хліба, картоплі, розрахувався карткою, є Інтернет. І це вже радість. Бо, коли цього не було, було дійсно погано. Мої рідні евакуювалися. Вони майже в безпеці. На це було витрачено багато зусиль і це радує. 

Я поки ще «Людина», яка зараз майже нікому і нічому не довіряє. Окрім ЗСУ… 

Допомагаємо ЗСУ, чим можемо: інформацією грошима, молитвами, хто, чим може. Обірвав спілкування з усіма хто підтримував “Совок”: повидаляв із друзів і закрив профіль.