“Я люблю Україну! Патріотизм - це не про одяг та пости в соціальних мережах, це про дії! Ми маємо зробити все задля нашої Перемоги! За це заплачена величезна ціна. Ми не маємо права зупинитися чи здатися”, - коментує героїня інтерв’ю.
"Після Перемоги нам треба одразу готуватися до нової війни й вже якісно. Бо, поки існує імперія, поки існує бодай частина її маргінального населення, над нами завжди висітиме Дамоклів меч", - Вікторія Жуйко, волонтерка із м. Ужгород.
"Орієнтири: війна – не тема для хайпу, 3 хвилини сюжету не варті того, щоб я зробила когось більш травмованим. Ціную довіру військових. Дуже. Я до кінця життя буду вдячна за їхні подвиги. Без перебільшень, якби не вони, не було б ні мови, ні культури, ні України".
Інтерв'ю Анастасією Сбродової - журналісткою, волонтерка з міста Хмельницький. З перших днів повномасштабного вторгнення росії в Україну дівчина активно займається волонтерством, донатить на потреби військових, знімає сюжети про війну та має в планах створення документальних фільмів, поїздки на Харківщину та Донецьку область.
"Волонтерство має бути як природний рефлекс для нас всіх, для того, щоб вирішити проблему і аби це ніколи не повторилось".
"Я хотів би бачити свою країну щасливою. А те, який у неї сформується характер, у країни-дитини, це наш вибір. Хотілося б, щоб жодні зовнішні чинники не вирішували, куди Їй йти, у якому напрямку розвиватись".
"Я вважаю, що жодній країні не потрібні героїчні смерті. Це наша велика трагедія. Нам потрібні героїчні життя, які б десятиліттями вкладалися в цю країну".
"Постояла на балконі, послухала, зайшла назад і почала збирати портфельчик… І така собі в голові: "Переходжу на українську мову і маю діяти".
"Зараз громадська діяльність – це моє життя! Я цим живу, я цим дихаю, прокидаюсь та засинаю з цим".
"Під час війни просто відбувся великий поштовх в моєму житті, колосальний розвиток відбувся".
"Волонтерство для мене - це здоровий спосіб допомагати людям і отримувати від цього віддачу.".