Щодо вимог до неприбуткової організації

Згідно з ч. 1 ст. 85 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) непідприємницьким товариством є товариство, діяльність якого спрямована на досягнення економічних, соціальних та інших результатів і яке не має на меті одержання прибутку для його подальшого розподілу між учасниками.

Учасники непідприємницького товариства не можуть брати участі в розподілі прибутку такого товариства. Виплата дивідендів непідприємницьким товариством забороняється.

Згідно з підпунктом 14.1.121 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі – ПК України) неприбуткові підприємства, установи та організації - це неприбуткові підприємства, установи та організації, які не є платниками податку на прибуток підприємств відповідно до пункту 133.4 статті 133 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 133.4.6 пункту 133.4 статті 133 ПК України серед інших до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам цього пункту і не є платниками податку, зокрема можуть бути громадські об’єднання. 

Засновниками громадської організації можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, які досягли 18 років. Повноваження засновника громадського об’єднання закінчуються після державної реєстрації громадського об’єднання в установленому законом порядку (ст. 7 Закону України «Про громадські об’єднання»).

Згідно з ч. 1 ст. 8 вищезазначеного закону членами (учасниками) громадської організації крім молодіжної та дитячої, можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, які досягли 14 років.

13 липня 2016 року постановою Кабінету Міністрів України № 440 затверджено Порядок ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр), включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру (далі – Порядок).

Згідно з Порядком підставою для включення неприбуткової організації до Реєстру є відповідність її статуту вимогам, встановленим пунктом 133.4 статті 133 ПК України.

Відповідно до підпункту 133.4.1 пункту 133.4 статті 133 ПК України не є платником податку на прибуток неприбуткова організація, що одночасно відповідає таким вимогам:

- утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

- установчі документи якої містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених підпунктом 133.4.2 цього пункту;

- установчі документи якої передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення);

- внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Згідно з підпунктом 133.4.2 пункту 133.4 статті 133 ПК України доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.

 Таким чином, неприбуткова організація для того, щоб не бути платником податку на прибуток, повинна бути: внесена до Реєстру неприбуткових установ та організацій; доходи мають бути отримані в межах її статутної діяльності і використовуватись виключно для фінансування видатків на її утримання, реалізацію її мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених статутом; не здійснювати розподіл доходів серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб.

 Підпунктом 133.4.4 пункту 133.4 статті 133 ПК України зазначено, що встановлення контролюючим органом відповідно до норм цього Кодексу факту використання неприбутковою організацією доходів (прибутків) для цілей інших, ніж передбачені підпунктом 133.4.2 цього пункту, є підставою для виключення такої організації з Реєстру неприбуткових установ та організацій і нарахування податкового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, штрафних санкцій і пені відповідно до норм цього Кодексу.

  Що не вважається розподілом доходу (прибутків) 

У своїх роз’ясненнях (лист ДФС від 19.06.2017 р. № 726/6/99-99-15-02-02-15/ІПК) податкова не вважає розподілом доходу (прибутків) виплати неприбуткової організації на користь засновників (учасників), членів такої організації на підставі цивільно-правового договору, за умови, що такі витрати є фінансуванням видатків на своє утримання, реалізацію мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених статутом такої неприбуткової організації.

 Якщо умови на які неприбуткова організація може витрачати кошти зрозумілі, то залишається питання відносно того, а чи буде договір між неприбутковою організацією як юридичною особою і засновником (учасником) членом як фізичною особою-підприємцем, цивільно-правовим договором?

 28 серпня 2025 року введено в дію Закон України № 4196-ІХ «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об’єднань юридичних осіб» яким визнано Господарський кодекс України таким, що втратив чинність, у зв’язку з чим зникли особливості укладання господарського договору, залишивши тільки регулювання Цивільним кодексом України.

 Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ст. 1 ЦК України).

 Згідно з ст. 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі – особи).

 Право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (ст. 50 ЦК України).

 Відтак, стороною цивільно-правового договору може бути як фізична особа, так і фізична особа-підприємець, за умови її державної реєстрації в установленому порядку. 

 Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В договірних стосунках між неприбутковою організацією, як замовником і фізичною особою-підприємцем як виконавцем/підрядником, зазвичай використовуються такі види цивільно-правових договорів, як договір підряду (ст. 837 ЦК України) або договір про надання послуг (ст. 901 ЦК України).

Так, згідно з ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, при укладанні цивільно-правового договору між неприбутковою організацією і її засновником (учасником), членом та/або членом органу управління, як з фізичною особою-підприємцем, такі виплати не будуть вважатися розподілом доходу (прибутків) за умови, що такі витрати є фінансуванням видатків на утримання, реалізацію мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених статутом такої неприбуткової організації.

Аналогічний висновок зазначено в індивідуальній податковій консультації ДФСУ від 06.11.2017 р. № 2529/С/99-99-15-02-02-14/ІПК).

Водночас, при укладанні договору підряду або договору про надання послуг між неприбутковою організацією і її засновником (учасником), членом та/або членом органу управління, як з фізичною особою-підприємцем, неприбуткова організація не є його податковим агентом і не зобов’язана сплачувати за нього податки.