"Мені важко саму себе назвати волонтером. Я допомагаю іншим волонтерам знаходити один одного. У мене робота у досить вигідному місці й багато людей до мене звертаються з того чи іншого питання. Виходить, що це такий хаб, де відбувається багато знайомств, де можна зібратись просто, щоб обговорити якісь питання, події та зробити спільну роботу".

Катерина Семесь, волонтерка, директорка "Гончаренко Центр Жмеринка". 

Жінка допомагає іншим волонтерам знаходити один одного. "Гончаренко Центр Жмеринка", за словами Катерини, це такий хаб, де відбувається багато знайомств, де можна зібратись просто, щоб обговорити якісь питання, події та зробити спільну роботу. 

- Як ви допомагаєте волонтерити?

- До речі, дуже правильно сформульовано запитання, тому що мені важко саму себе назвати волонтером. Я допомагаю іншим волонтерам знаходити один одного. У мене робота у досить вигідному місці й багато людей до мене звертаються з того чи іншого питання. Виходить, що це такий хаб, де відбувається багато знайомств, де можна зібратись просто, щоб обговорити якісь питання, події та зробити спільну роботу. Наприклад, найближчим часом у нас запланована зустріч з ініціативи жмеринчанки Анни, яка організувала підвіз 3-ох сушарок для овочів. Місцеві мешканці будуть підносити готові овочі, ми їх будемо сушити й виготовляти суміші для швидкого приготування гарячих страв для наших військових.

- Скільки часу Ви приділяєте або можете присвятити волонтерству?

Я весь час приділяю роботі, а робота так чи інакше пов'язана з волонтерством, навіть якщо це мій посадовий обов'язок. Зараз ми пакуємо посилку дітям в Херсон. Намагаюся організовувати діяльність центру так, щоб люди, здобуваючи щось для себе, мали змогу поділитися з іншими людьми, які цього потребують. Наприклад дітки, які приходять на майстер-класи, якісь іграшки роблять для себе, яле обов'язковою умовою є, щоб вони хоча б одну іграшку відправили дітям у Херсон. Бо діти, які там лишилися дуже залякані й у них майже всі друзі повиїжджали, тому така іграшка і лист, які ми також просимо писати, мають трошки зігріти їхню душу і подарувати їм нового друга в Жмеринці - місті, про яке вони, мабуть, ніколи не чули.

- Як ви вважаєте, які у вас є слабкі сторони?

- Слабких сторін більш ніж достатньо. Я особисто не вмію делегувати обов'язки й більшість роботи тягну на собі, хоча поруч завжди дуже багато прекрасних людей, які самі пропонують свою допомогу і допомагають. Тобто, це моє найслабше вміння боюсь когось напружити роботою. А загалом, якщо брати центр, то це - неможливість працювати цілодобово (сміється).

- А Вам би хотілося працювати цілодобово?

- Мабуть так, але нам, людям, потрібен відпочинок. Але іноді ми відпочиваємо в той момент, коли хтось потребує нашої допомоги й ти не можеш швидко зреагувати.

- Як зрозуміти, що людина дійсно потребує допомоги? Як Ви це відчуваєте?

- Ми не є стандартним волонтерським штабом, ми не надаємо гуманітарну допомогу, тому ми не працюємо по списках і не збираємо таких великих конкретних потреб. У нас є інші ініціативи, які займаються закриттям цих потреб. Але я працюю у Всеукраїнській великій мережі й у мене є колеги, які перебувають в деокупованих територіях, в містах, які зруйновані або напівзруйновані внаслідок російської агресії. І в питанні: "кому допомагати" я довіряю своїм колегам і частково своєму серцю. Розуміючи ситуацію в Херсоні: у мене працювали люди з Херсону,  які розповідали новини про те, що відбувається з їхніми домівками, друзями, рідними - починає щеміти серце. І коли я це відчуваю у мене з'являється бажання зігріти цих людей, які зараз тримають форпост України!

Авторка: Олеся Швайдецька, регіональна координаторка ВІ "Активна Громада" у місті Жмеринка