Введення 24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022 воєнного стану без оголошення (стану) війни не може вважатися порушенням як міжнародного так і національного законодавства України, тому що з точки зору міжнародного права акт військової агресії визнається війною по факту незалежно від оголошення (стану) війни, у зв’язку з чим відсутня необхідність оголошувати стан війни.

Введення 24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022 воєнного стану без оголошення (стану) війни не може вважатися порушенням як міжнародного так і національного законодавства України, тому що з точки зору міжнародного права акт військової агресії визнається війною по факту незалежно від оголошення (стану) війни, у зв’язку з чим відсутня необхідність оголошувати стан війни. За умов, коли рф грубо порушила Статут ООН та основоположні норми і принципи міжнародного права і за фактом вчинила збройну агресію без оголошення війни і вторглась на територію України, прикриваючись терміном «спеціальна військова операція», оголошення стану війни з боку України не має сенсу і суперечить стану самозахисту, у якому перебуває Україна.

Так, згідно із Законом України «Про відновлення дії окремих положень Конституції України» від 21.02.2014 № 742-VIII (далі – Закон № 742) відновлено дію пункту 9 ст. 85 Конституції України, яким до повноважень Верховної Ради України віднесено оголошення за поданням Президента України стану війни й укладення миру, схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України.

Пунктом 31 ст. 85 Конституції України до повноважень Верховної Ради України також віднесено затвердження протягом двох днів з моменту звернення Президента України указів про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації;

Законом № 742 відновлено дію пункту 19 ст. 106 Конституції України, згідно з яким Президент України вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Згідно з пунктом 20 ст. 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Відтак у Конституції України використовуються як термін «воєнний стан», так і термін «стан війни», отже ці терміни є конституційними, але мають різне застосування.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про оборону України" у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.

Щодо терміну «воєнний стан»

Законом України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII (далі – Закон № 389) визначено зміст правового режими воєнного стану, порядок його введення та скасування.

Так, згідно з ст. 1 вищезазначеного закону воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Аналогічне визначення терміну «воєнний стан» викладено в ст. 1 Закону України «Про оборону України».

Відповідно до ст. 2 Закону № 389 правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України.

В Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану (стаття 8 Закону № 389).

24 лютого 2022 року у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан в Україні.

Аналіз застосування терміну «воєнний стан» у вищезазначених законах дозволяє зробити висновок, що правовий режим «воєнного стану» має безпосередній вплив на процеси у середині країни і стосується виключно внутрішньополітичних процесів.

Щодо терміну «стан війни»

Правові аспекти оголошення стану війни закріплено у ІІІ Конвенції про відкриття воєнних дій, яку було прийнято на Другій конференції 18 жовтня 1907 року в Гаазі. Цю Конвенцію було визнано СРСР 07.03.1955.

У розділі XV "Перехідні положення" Конституції України, а саме у статті 1 зазначено, що закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.

Статтями 6, 7 Закону України "Про правонаступництво України" передбачено, що Україна підтверджує свої зобов'язання за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР до проголошення незалежності України.

Україна є правонаступником прав і обов'язків за міжнародними договорами Союзу РСР, які не суперечать Конституції України та інтересам республіки.

Згідно з ст. 1 ІІІ Конвенції про відкриття воєнних дій військові дії не повинні починатися без попереднього та недвозначного попередження, яке матиме або форму мотивованого оголошення війни, або форму ультиматуму з умовним оголошенням війни.

Відповідно до ст. 2 вищезазначеної Конвенції про стан війни необхідно без затримок сповістити нейтральні держави.

Згідно з ст. 1 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 3314 (XXIX) від 14 грудня 1974 року "Визначення агресії", агресію є застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності або політичної незалежності іншої держави або яким-небудь іншим чином, несумісним із Статутом ООН.

Відповідно до ст. 3 вищезазначеної Резолюції актом прямої агресії, незалежно один від одного і від того, чи була оголошена війна, чи ні, серед інших, є:

- вторгнення або напад збройних сил держави на територію на територію інших держав, або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, що є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка із застосуванням сили анексія території іншої держави або частини її;

- бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;

- блокада портів або узбережжя держави збройними силами іншої держави;

- напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили або морські і повітряні флоти іншої держави.

Необхідно зазначити, що оголошення (стану) війни має наступні правові наслідки для воюючих сторін, зокрема:

- припиняються дипломатичні й консульські зносини між державами, відкликається персонал посольств і консульств;

- припиняють чинність політичні договори;

- починають діяти міжнародні норми, прийняті спеціально для періоду воєнного конфлікту;

- майно, що є власністю ворожої держави (за винятком майна дипломатичних представництв і консульських установ), підлягає конфіскації;

- торговельні судна воюючих сторін, що перебували до початку війни у ворожих портах, повинні залишити ці порти противника;

- військові кораблі підлягають обов’язковій реквізиції;

- до громадян держави-противника може застосовуватися спеціальний режим: їх право на вибір місця проживання обмежується;

- власні громадяни кожної з воюючих держав поділяються на мирне (цивільне) населення і збройні сили.

Україна дотримується таких правових наслідків. Так, 24 лютого 2022 року, Президент України підтримав пропозицію Міністерства закордонних справ України про розрив дипломатичних відносин України з російською федерацією.

На доручення Глави держави МЗС України розпочало процедуру розриву дипломатичних відносин відповідно до норм міжнародного права. Україна заявила про розрив дипломатичних відносин з росією без розриву консульських відносин, відповідно до статті 2 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року. Це зроблено для захисту прав та інтересів українців в росії. МЗС України також відкликало до Києва тимчасового повіреного у справах України в російській федерації для проведення консультацій і розпочало евакуацію українського посольства в Москві.

Таким чином, на відміну від терміну «воєнний стан» термін «стан війни» стосується виключно зовнішньополітичних процесів і полягає у формалізації фактичного (наявного) стану, в якому зараз перебувають рф і Україна.

Збройна агресія російської федерації розпочалася 20 лютого 2014 року з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших військових формувань російської федерації, окупації Криму і окремих території Донецької та Луганської області, нападу на морський флот України, а 24 лютого 2022 року переросла в повномасштабне збройне вторгнення на суверенну територію України, блокаду портів, тобто є безспірні докази акту агресії рф проти України, у зв’язку з чим у України виникло право на захист.

За таких умов, коли рф грубо порушила Статут ООН та основоположні норми і принципи міжнародного права і за фактом вчинила збройну агресію без оголошення війни і вторглась на територію України, прикриваючись терміном «спеціальна військова операція», оголошення стану війни з боку України не має сенсу і суперечить стану самозахисту, у якому перебуває Україна.

В той же час, введення 24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022 воєнного стану без оголошення (стану) війни не може вважатися порушенням як міжнародного так і національного законодавства України, тому що з точки зору міжнародного права акт військової агресії визнається війною по факту незалежно від оголошення (стану) війни, у зв’язку з чим відсутня необхідність оголошувати стан війни.

Автор: Вадим Букрєєв, адвокат, юрист ВІ "Активна Громада"