Людмила Черненко, очільниця екозахисної ініціативи Ecofriendly Ukraine, бізнес-тренерка, психологиня, розповіла про казки, метафоричні твори та про те, як вони впливають на наше світосприйняття.

Під час Підсумкового Форуму "Активної Громади-2021", який відбувся 28 грудня, Людмила Черненко, очільниця екозахисної ініціативи Ecofriendly Ukraine, бізнес-тренерка, психологиня, розповіла про казки, метафоричні твори та про те, як вони впливають на наше світосприйняття. Ділимося основними тезами від експертки. 

“Тема нашої розмови – трансформаційні твори та казки. Я хочу поговорити про те, що казка – це історії, метафори, твори. Це потужний інструмент розвитку, навчання та становлення людини. Ми сприймаємо інформацію на різних рівнях. Для людини, зазвичай, питання розвитку виглядає так: почитати книжку, статтю, використати якийсь інструмент. Але це не завжди так. Швидкість усвідомлення інформації й швидкість, з якою наше тіло сприймає інформацію – це дві різні швидкості. На рівні глибокого проживання тілу потрібно, зазвичай, більше часу. Метафори дають можливість тілу у комфортному для нього темпі пережити нову інформацію чи засвоїти нові навички. Зараз є дефіцит в тому, щоб опрацьовувати величезні масиви інформації. Метафора – поєднує нашу голову з нашим тлом”, – розповідає Л. Черненко. 

За її словами, все те, що вперше заходить до нашого сприйняття, сприймається з недовірою та великим рівнем опору. 

“Дружньо ми сприймаємо ту інформацію, яку ми вже колись чули чи бачили у своєму житті. Для того, щоб раціонально сприймати нову інформацію, попередньо має бути проведено просвітницьку роботу: через книжки, фільми. Тоді люди вже не сприймають інформацію, як абсолютно нову. А вже всередині є відгук. Тоді ми готові її обговорювати. Якраз метафора дозволяє нам освоїти найбільш безпечним для себе чином нову інформацію. Тому що метафоричне включає наш лімбічний мозок, який сприймає інформацію на емоційному рівні. Основна функція несвідомого – це наша безпека. З одного боку, використання метафор у повсякденному житті робить спілкування більш живим. З іншого боку – це один з найбезпечніших шляхів засвоїти нову інформацію”, – каже експертака.

Метафора є одним із найпотужніших способів впливу на людей. Тому люди протягом багатьох років так люблять читати, дивитися фільми, мультфільми, ходити до театру. Цілі покоління були виховані на метафорах. Люди, сприймаючи це все, звикаючи до запропонованого розвитку подій, часто не помічають того, що відтворюють цей сценарій у своєму житті. 

Не всі казки чи історії мають трансформаційні функції. Історію трансформаційною робить глибинний зміст, який закладається в основу твору, історії, вчення. Існують метафори, які не просто передають якусь думку, а несуть глибокий зміст. 

“В час, в який ми зараз живемо, нам не вистачає часу для проживання почуттів. Емоційний світ багатший, ніж когнітивний. Емоцію потрібно проживати, аби почувати себе добре. Коли ми прожили якийсь досвід, ми можемо говорити про те, що ми стали досвідченішими на цей 1 конкретний досвід. Будь-яка прожита до кінця емоція робить нас сильнішою. Непрожита, нерозряджена емоція є пожирачем енергії, сил, щоб сприймати те, що відбувається, стає менше. В нас часто не вистачає часу на проживання емоцій. Іноді це може бути недоречним. Тому, коли ми спостерігаємо за якимось персонажами, ми використовуємо це як проєкцію власних почуттів. Це дає нам можливість прожити власні почуття. 

Тому важливо переглядати фільми, які вас надихають, переглядайте його з позиції: “це необхідна діяльність, яка дозволить мені потім бути більш потужним”.

За словами психологині, зараз в наш час переглянути крутий фільм чи прочитати художню книгу – це інвестиція, яка більше дає, ніж забирає.

“Ще одна функція метафор – це робота із обмежуючими переконаннями та установками. Це одна із найбільш глибоких тем в психотерапії. Переконання – це те, що людина вважає правдою у своєму житті. Але жодне переконання на 100% не є аксіомою. Із всього того, в що ми віримо, є підтримуючі переконання (наприклад, з будь-якої ситуації можна знайти вихід). Я щиро вірю, що коли випадає якесь випробування, то Всесвіт так підбирає завдання, щоб воно не було понад моїх сил. А є обмежуючі переконання: в нашій країні немає сенсу щось робити самостійно, я не можу нічого зробити тощо. Або переконання, що я трохи гірший за інших. Переконання мають дуже потужну силу. Вони збуваються. У що б ми не вірили, воно стане правдою у нашому житті. Якщо людина не вірить в щось хороше, в те, що вона того варта, вона це не отримає або просто не побачить, що Всесвіт це їй дарує. Переконання дуже часто нами не усвідомлюються. Вони часто є нераціональними. Людина може розуміти, що це неправда, але нічого не може з цим зробити. Обмеження на рівні переконань створюють певний купол. Людина буде жити в тому, що є на рівні наших переконань. Не зможе отримувати більше грошей, ніж вважає, що заслуговує тощо”.

Як визначити свої переконання?

Вони часто знаходяться на рівні семантики: наприклад, людина літнього віку завжди досвідчена. Або, як причинно-наслідкові зв’язки, наприклад: якщо щось не вийшло з першого разу, то це не моє. Якщо мені кажуть “ні”, то мене відторгають. Для багатьох відмова (ні) дорівнює: “ти поганий, я тебе не люблю”. 

Як працювати з обмежуючими переконаннями?

Проговорити про це з кимось, можна з психологом. Знайти фільми, у героїв яких такі ж обмежуючі переконання. Подивитися, як герої з ними справилися.

Примітка. Місія “Активної Громади”: досягти добробуту через демократичний розвиток громад України. Мета на 2025 рік: активізувати та залучити щонайменше 1% громадян до участі у прийнятті рішень та просуванні реформ в Україні на системній основі для добробуту в громадах України. Ініціатива створена в межах діяльності Інституту “Республіка”. Ми працюємо задля підвищення свідомої активності громадян.

 Авторка: Тетяна Кавуненко, журналістка, керівниця пресслужби Інституту "Республіка" та ВІ "Активна Громада"