"Війна не змінює цінності. Але вона робить їх міцнішими. Для мене важливим було і є бути активним, не сидіти без діла, розуміти, що відбувається в моїй країні, цікавитися політикою у моїй країні. Моя цінність – це допомога іншим. Це звучить банально, але це демократичні цінності”, - Олексій Рєпік. 

“Моя мама думає, що я нічого не роблю. Принаймні, мені дуже складно їй пояснити, чим я займаюся. Так само складно пояснити й оточуючим. Бо громадська діяльність в уявленні людей – це щось безкоштовне і що це люди, які завжди у всіх просять, аби їм допомогли, щоб зробити щось хороше. Але це не так”.

Про те, що таке громадська діяльність на думку людей, які нею займаються, яке її місце під час повномасштабної війни й чи дійсно кожен з нас щодня може змінювати світ на краще - в інтерв'ю з Олексієм Рєпіком.

Олексій Рєпік - керівник громадської організації “Буслав Січ”, яка веде свою активну діяльність у Богуславі. У березні ГО започаткувала волонтерську ініціативу “Тиха Гавань” і активно почала займатися гуманітарною допомогою, адже тоді місто стало прихистком для тисяч людей, які шукали безпеки в умовах бойових дій. Згодом потреби змінилися, адже стало важливим не лише забезпечувати базові потреби людей, але і давати їм можливість робити те, у чому вони спеціалісти і що у них виходить робити якнайкраще. А також об’єднувати людей. 

“Головне в активізмі – не сидіти без діла. Діяти. Бо якщо ми просто будемо сидіти чекати, то ми програємо, - переконаний Олексій Рєпік. Я вважаю, що громадянське суспільство зіграло дуже важливу роль в тому, щоб ми вистояли під час вторгнення. Саме вистояли! Зараз воно грає вже на перемогу. Але тоді, в лютому-березні, діяли саме громадські організації ті, які вже були певними інституціями, де діяли свої правила, де були свої колективи, які вміли реагувати на якісь кризові ситуації. Фактично, розгорнулася мережа, яка допомагала людям. І вона допомогла не скотитися у хаос. І, що головне, вона змогла швидко вказати іншим що робити. Людей, які хотіли щось робити, було безліч, але, що саме робити - вони не знали". 

Якщо говорити про, власне, громадську організацію “Буслав Січ”, керівником якої і є Олексій, то напрямки її діяльності, ніби “зростали” разом з її засновниками й командою. Тобто, йдеться про те, що системна, організована громадська діяльність є, в принципі, реакцію на якусь проблему, яку потрібно негайно вирішити. Або ж - вирішувати на постійній основі. Так, починалось все з культурного напрямку, тому що у місті не вистачало дозвілля. У 2014 му році з'явилися нові проблеми. Організація переформатувалася. Фактично, стало питання, що потрібно на всіх рівнях держави проводити реформи. Організація почала займатися адвокацією реформ та налагодженням комунікації з владою. І тут наблизилися до 24 лютого 2022 року…

“І в нас, як в організації, з'явилася нова проблема – російські солдати. І її потрібно було вирішувати так, як можемо. Хтось був мобілізований, хтось пішов добровольцем, хтось залишився на місці. І якщо ти залишаєшся вдома - то ти не можеш сидіти без діла, треба щось робити. Відповідно, знову спрацювало те, що в нас були контакти, навички, вміння, знання. Ми знали до кого звернутися, як звернутися, з чим звернутися. І головне, як правильно прозвітуватися, як показати, що ми робимо і які результати ми досягаємо. І ми зайнялися напрямком гуманітарної допомоги в місті. Понад 10 тисяч людей отримало допомогу виключно у вигляді продуктових та гігієнічних наборів. Ще приблизно десь така ж кількість – отримали допомогу у вигляді одягу. Це те, чим ми займалися у Богуславі, коли це було критичною проблемою. Далі суспільство адаптувалося”, - пригадує Олексій Рєпік. 

Але ця адаптація приносить не лише розв'язання проблем, але і нові виклики та ризики - люди можуть просто звикнути до допомоги й просто сидіти, “склавши руки”, а це не зовсім те, чого очікуєш, коли говориш про активність:

“Чим більше ми займалися гуманітарною допомогою – тим більше ми розуміли, що це не можна робити постійно. Бо якщо ми постійно даватимемо людям їсти, пити, то вони звикнуть. І ми отримаємо результат повністю протилежний тому, що хочемо. Це має бути підтримка, саме допомога, а не вирішення проблем. Вирішити проблеми людина може лише самостійно. Лише якщо вона активна. Бо якщо ми все даватимемо – то людина просто сидітиме і чекатиме. А якщо вона буде сидіти і чекати, то вона і допомагати не буде. А в нашому випадку нам треба, щоб люди допомагали. Кожен, як може. І тому, з'явилася ідея показати людям, що їхні будь-які ініціативи, ідеї, що здавалися для них лише мріями, можна втілити в життя. І це не складно. Головне, взяти і почати робити”. 

Так і з’явився навчальний проєкт “Тиха Гавань: Від ідей - до дій”. Зовсім новий формат для Богуслава, він виявився таким доречним та актуальним, адже став не лише можливістю для реалізації якогось плану, але і “другим диханням” для багатьох учасників та команди, яка його втілює. Це про те, як 50 людей з різних міст України навчалися разом тому, як від “А” до “Я” напрацювати та втілити власну ідею у сфері громадської діяльності, бізнесу чи соціального підприємництва. А потім 5 цих ідей перемогли й команди, які над ними працюють, отримали фінансову підтримку для їх втілення від Європейського фонду підтримки демократії. Ці проєкти спрямовані на розвиток культурної сфери та відродження традицій, популяризацію Богуславщини та туристичну галузь, позашкільну освіту та бізнес. А реалізують їх люди з Богуслава, Києва, Харкова, Херсона та низки інших міст України. І окрім безпосередньої підтримки у втіленні ідей, вдалося отримати дещо значно більше, - переконаний

“Це дало спільноту свою. Люди далі спілкуються, вони відкрили для себе один одного. Хтось сюди приїхав, хтось тут жив, але не усвідомлювали один одного як експертів, професіоналів в чомусь. А зараз вони це зрозуміли. І вони поєднують свої зусилля. Приїхали теж дуже класні люди, які мають досвід неоціненний. І ми маємо зробити все для того, аби ці люди тут лишилися. Адже вони можуть розвивати це місто. Тож, якщо ми не втратимо цей темп, продовжимо якусь таку підтримку – то кількість активних людей у Богуславі зросте. Я бачив, що можуть зробити 10-20 активних людей – вони дійсно можуть впливати на те, як розвивається місто. І у Богуслава є потенціал мати тисячу активних людей. Це, фактично, йдеться про те, що тут можна буде зробити абсолютно все”.

А ще це про те, що активна та системна робота, врешті-решт, здійснює мрії:

“Мені приємно. В мене була мрія, щоб у Богуславі було чим зайнятися, як провести своє дозвілля. І я зараз прям дуже щасливий, бо я не встигаю скрізь ходити. Тобто, активностей тут більше, ніж я можу осилити. А це реально дуже класно. Це означає, що я ту мрію свою досяг. Вона виконана! Всі ідеї, які учасники нашого проєкту реалізовують – вони роблять те, що я зробити не зміг би. Бо вони професіонали у своїх напрямках. Тому мені це подобається”.

Війна не змінює цінності. Але вона робить їх міцнішими, підсумовує Олексій:

“Для мене важливим було і є бути активним, не сидіти без діла, розуміти, що відбувається в моїй країні, цікавитися політикою у моїй країні. Моя цінність – це допомога іншим. Це звучить банально, але це демократичні цінності”.

"А надихають на це здебільшого не публічні люди. А звичайні люди, які день в день щось роблять. Всі українці надихають і мотивують. Адже всі вони, а тобто - кожен із нас, щохвилини роблять так, аби України ставала кращою, ніж вона була раніше", - каже Олексій.

Авторка: Анастасія Ращенко, координаторка ВІ "Активна Громада" у м. Богуслав