"Активна Громада" поспілкувалася з мешканкою Краматорська, якій вдалося евакуюватися з міста. Персональні дані ми не публікуємо з питань безпеки. Жінка є фахівчинею з екології. Вона поділилася своїми спогадами про життя в Краматорську під обстрілами, складний шлях евакуації та про те, що допомагає їй триматися в ці складні часи. 

З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну місто Краматорськ, що на Донеччині, зазнав значних руйнувань і смертей. Приліт на вокзал із десятками загиблих та сотнями поранених, випалені будинки, зруйновані школи.Важко навіть уявити, що довелося і доводиться далі переживати жителям Краматорська, який щоденно обстрілюють російські військові. 

5 грудня 2022 року, після чергової ракетної атаки на об'єкти енергетичної структури, 423 будинки залишились без тепла через відсутність електроенергії. Чотири дні мешканці багатоквартирних будинків перебували без тепла. Місцеві жителі розповідають, що у квартирі було максимум 12 градусів тепла, при мінус 12 за вікном. Тож, актуальною в області знову стала евакуація. Через те, що дуже багато міст живуть без комунікацій. А вночі в Донецькій області температура повітря опускається до 10 градусів морозу. росіяни кожного дня цинічно атакують цивільних в Краматорську, діючи як терористи. 

"Активна Громада" поспілкувалася з мешканкою Краматорська, якій вдалося евакуюватися з міста. Персональні дані ми не публікуємо з питань безпеки. Жінка є фахівчинею з екології. Вона поділилася своїми спогадами про життя в Краматорську під обстрілами, складний шлях евакуації та про те, що допомагає їй триматися в ці складні часи. 

- Чи бачили Ви на власні очі російські злочини?

- Я бачила не злочини, а їхні наслідки. Зруйновані будівлі у Краматорську. Багатоповерхівка без вікон у Бородаївці. Досі мерехтливі вибиті вікна на м. Лук’янівська в Києві. Але мені не зрозуміло це питання. Чи не є злочином, наприклад, коли мирні люди тижнями й навіть місяцями сидять без світла, опалення, води та зв’язку? Коли діти не можуть навчатися, а їхні батьки – нормально працювати, відпочивати, розвиватися, творити?

Сам факт війни є злочином. Зламані життя, розірвані сім’ї, пошматовані плани майбутнього... Я не знаю жодного не травмованого українця. Ще багато років нам доведеться жити з наслідками навіть, якщо війна закінчиться просто зараз.

- Що за період повномасштабного вторгнення Вас вразило позитивно і негативно?

- Досі у порівнянні в мене все доволі "лайтово". Найстрашнішими за весь цей час було два моменти. Перший -  сидіти одній у квартирі під час обстрілів Краматорська у березні 2022 року. Комендантська година починається о шостій. Вийти не можна. До того ж - світломаскування. Ти одна в темряві… І звуки вибухів, коли стригається будівля. Я ледве з глузду не з’їхала. Тому і вирішила їхати. Другий - безпосередньо евакуація з Краматорська. Це було 13 березня. Тоді вперше почало "падати" біля залізничного вокзалу. Десь півтори години простояли у вузеньких "прєдбанніках" всередині будівлі вокзалу, щоб не побило склом, якщо шо. Потім - шалена давка при посадці у потяг. Якась жінка в істериці почала штовхатися. Вже на сходах. Вибила із рук "сусідки" переноску з котом. Та розбилася, кіт втік під вагон. Добре, волонтери зловили. Потім майже добу їхали дванадцятеро в купе. Нам ще пощастило, що сидячи. В проходах спали навіть дітки. Дуже страшно було, коли спочатку потяг став у Харкові. Але ще було світло та відносно тихо. Вночі на зупинці в Києві був справжній жах. Десь поряд прилітало. В потязі вимкнули світло. Всі ледве дихали і молилися, щоб "пронесло".

- Що Вам допомагає триматись протягом всього цього часу?

- Чесно кажучи, не знаю. Спочатку все було як в тумані - на адреналіні. Не мала часу думати про те, що відбувається. По-справжньому дах почав їхати десь через півроку – вже в Чернівцях, коли виспалася та забезпечила себе мінімумом необхідного. Намагалася займатися творчістю, активною діяльністю, мандрувати. Не допомагає. Як тільки залишаєшся сам на сам - сльози з очей і істерика. В Києві вже зрозуміла, що не впораюся та звернулася до психолога. До речі, на деякий час допомагають зустрічі з друзями. Навіть після відвідування Краматорська, де регулярно щось падає, легше, бо побувала вдома, побачила рідних та близьких, пройшлася знайомими вулицями.

Автор: Олександр Іванов, координатор ВІ "Активна Громада" у м. Краматорськ