"Сила з’являється в натхненні. Коли ти щоразу щось робиш - приходить доля енергії, радості, і того, що: "Вау, круто, це в мене вдалося, я це зробив!". І усвідомлення, що ти можеш зробити ще щось більше".

Валерії Попович 32 роки. Родом жінка з Полтавщини, але останні 5 років проживала в Харкові.

З початком повномасштабного вторгнення Валерія почала активно займатися волонтерством: шукати квартири, одяг, все, що необхідно для облаштування оселі для внутрішньопереміщених осіб. Про те, як їй вдається це все поєднувати і що її надихає - читайте в інтерв'ю. 

- Чи були Ви готові до початку повномасштабної війни в Україні?

- Ні, не була готова. Я взагалі не "вникала" в новини, в те, що відбувається. Разом з тим, розуміла, що щось відбувається. Інформація була, що це, начебто, якісь навчання. У мене були плани, що я поїду на навчання закордон. 

- Чому вирішили займатися волонтерством? 

- Із волонтерством у мене історія досить обширна. Я дуже давно почала займатися. Ще у 18 років була волонтером в Полтавській міській раді. Ми відвідували Геріатричний пансіонат, велика діяльність була. По життю у мене були моменти, що я волонтерила, перераховувала кошти. А з початком війни до мене зверталось багато моїх колег та й просто людей з Харкова, хто виїжджав. Просили їм щось підказати, допомогти з інформацією. І я почала виставляти перші оголошення про пошук квартир та місць, де можна зупинитися безкоштовно. Тоді воно почало "закручуватися". Далі допомагала пошуком побутових речей, одягу, квартир та всім для них. Декому шукала безкоштовне житло. 

- В чому, на Вашу думку, полягає волонтерська діяльність?

- Волонтерська діяльність полягає в тому, що в основному я закриваю якісь запити. У мене є багато волонтерських груп та різних служб. І я бачу, що можу закрити якийсь запит. Наприклад, з останнього: 70-річний дідусь з Харкова проживає в Полтаві в гуртожитку. Він заїхав у майже пусту кімнату. Тут я розумію, що людині потрібно допомогти побутовими речами, можливо, одягом і дізнатися, що ще потрібно. Бачу, що можу це питання закрити, починаю виставляти оголошення у своїх соцмережах, інших групах, які я маю. Розумію, де і що ми можемо знайти. Організовую роботу, щоб знайти того, хто це дасть безкоштовно або за символічну ціну і щоб це могли доставити людині, яка цього потребує. Також я ходжу в штаб "Тепла кофта". Там допомагаю сортувати речі, підібрати їх людям, якщо це комусь необхідно. Також збираю речі й відводжу у пункти видачі: "Теплу кофту" і "Спільну справу" в ТРЦ "Київ". 

- Чи складно особисто Вам працювати на інформаційному фронті?

- Не складно, тому що мені це подобається. Мені вдається це легко. Бачу, що є запит - багато оголошень розмістила, інформацію якусь отримала, все організувала і скоординувала. І цей процес йде в задоволення. Складний момент, що іноді просиш щось у людей безкоштовно або за символічну ціну, а вони відповідають: "Ви вже знахабніли". Одного разу парі з маленькою дитиною шукали мультиварку за символічну ціну. А люди відповіли: "Куди їм ще мультиварку подавай? Понаїхали!". Бувають моменти якоїсь критики або коли не всі готові допомогти й реагують, що кажуть просто "ні". 

- Що потрібно для того, щоб бути волонтером?

- Щоб бути волонтером, потрібно мати бажання допомогти іншим, бути корисним. І мати на меті те, що ти змінюєш цей світ на краще своїми вчинками й що впливаєш на життя людей. 

- Де брати сили, щоб продовжувати допомагати іншим?

- Сила з’являється в натхненні. Коли ти щоразу щось робиш - приходить доля енергії, радості, і того, що: "Вау, круто, це в мене вдалося, я це зробив!". І усвідомлення, що ти можеш зробити ще щось більше. Ось із останнього приклад: мені вдалось знайти безкоштовне житло для переселенців з Бахмута. Зараз вони проживають в Новосанжарському районі — це безкоштовно. Це для мене момент радості, що це вдалося. Це було не моє житло, і не моїх знайомих. Мені вдалось організувати роботу, процес, зібрати інформацію. І люди відгукнулися, зібрали меблі для цих бабусі й дідуся. Зараз вони не платять за оренду. 

- Ваші побажання Україні й українцям? 

- Бажаю Україні та українцям триматися, спокою, і щоб ми щодня робили все, що можемо, для нашої з вами перемоги.

Авторка: Лілія Гарбузюк, координаторка ВІ "Активна Громада" у місті Полтава