О. Гліжинська: "Ми зараз знаходимося в таких умовах, коли нам доводиться приймати дуже непрості рішення для власної безпеки, для ЗСУ, Тероборони, щоб вони могли краще виконувати свою роботу, очищуючи нашу землю від загарбників"

Олександра Гліжинська, виконавча директорка ВГО Інститут "Республіка" та співзасновниця Всеукраїнської ініціативи "Активна Громада" розповідає про те, як вмовити людину у віці (маму/тата, родичів...) виїхати з гарячих точок, небезпечних регіонів. 

Зазначимо, що починаючи з 2018 року Олександра вивчає та практикує коучинг, є майстром НЛП, захоплюється психологією.

"Один мій колега сказав таку фразу: “Батьки не хочуть покидати своєї домівки не тільки тому, що це якась матеріальна цінність. А в першу чергу, тому що їхнє життя, спогади з цим будинком пов’язані. По суті, цей будинок, який їм доводиться покидати, це як частинка себе”. І це дуже прикро. Але ми зараз знаходимося в таких умовах, коли нам доводиться приймати дуже непрості рішення для власної безпеки, для ЗСУ, Тероборони, щоб вони могли краще виконувати свою роботу, очищуючи нашу землю від загарбників", - розповідає Олександра. 

Як же переконати дорослих людей робити все для своєї безпеки та безпеки рідних. Є коучинговий інструмент під назвою “Декартові координати”. 

Він містить 4 важливі питання, які ви можете проговорити зі своїми батьками, рідними, які відмовляються покидати свій будинок, що знаходиться в зоні ризику чи ймовірного ризику. 

Питання: 

Що буде хорошого, якщо ваші рідні залишаться на місці, вдома?

Що може бути поганого, якщо ваші рідні не переїдуть зі свого будинку?

Що може бути хорошого, якщо ваші рідні переїдуть зі свого дому?

Що може бути не хорошого, якщо ваші рідні переїдуть?

На кожне питання проговоріть щонайменше 4-5 факторів. Краще їх записувати, тоді вони будуть перед очима. Будьте терплячі. Після того, як дасте відповіді на всі питання. Подивіться на кожен фактор: наскільки він важливий і пріоритетний для людини. На приклад, якщо людина лишиться у своєму будинку, може прилетіти ворожий снаряд чи пуля. Людина зможе опинитись під завалами. Людина може не побачити більше своїх дітей, рідних. Її/його рідні будуть прикладати максимум зусиль, щоб витягти її/його/їх з під завалів, ризикуючи власним життя. Вони будуть перейматись і стресувати, отримують травмуючий досвід і одні і другі, якщо лишаться живі. Ну камон, кому це потрібно? Терміново зібрали валізки й виїхали.

Обговоріть зі своїми рідними питання виїзду в безпечне місце з різних сторін. В цьому випадку з людиною потрібно говорити відверто, прямо, як з дорослим. потрібно чітко розуміти, що ви, як людина, яка переконує і та людина, яку ви переконуєте, що ви обоє дорослих людей. Що ви обоє розумієте ситуацію, в якій ви знаходитеся. Якщо рідні не до кінця розуміють, можна показати їм фото, які є непростими. Їх зараз дуже багато. І обговорити, як ви будете діяти, якщо раптом виникне така ситуація. 

Якщо ви знаєте, як проводиться евакуація, проговорити, що ви як людина, яка знаходиться, наприклад, на певній відстані, зможете зробити, щоб евакуювати своїх рідних. Проговорити, що вам доведеться робити, якщо вони не хочуть себе берегти. Розповісти у всіх деталях і пересвідчитися, що вона, людина, яку ви переконуєте, в цей момент з вами, вона вас дійсно чує. Можна попросити людину повторити, що ви сказали для того, щоб пересвідчитися, що людина все-таки розуміє, вона при тямі. Проговорити з нею всі можливі ризики й наслідки свого рішення. 

Тобто, перший формат - це “Декартові координати”. 

Друге, що може вам допомогти - це ваша чітка і жорстка позиція. Тобто, ви кажете: “Або ми виїжджаємо, або я їду сам/сама. Сказати: “Вибач, я розумію, що ти доросла людина, ти абсолютно маєш право приймати своє персональне рішення. Я бачу, що ти при тямі. Що ти розумієш, що відбувається в нашій країні. Що ти бачив/ла всі фотографії, відео розбомблених міст. І ти хочеш лишитися й далі тут”. 

Це сказати може бути досить непросто. Але, якщо ви в цій ситуації не будете жорсткими, то ви продовжите гратися в ці ігри “я поїду, я не поїду”. Тому тут потрібно чітко окреслити свою позицію і донести її до іншої людини. 

Що ще може бути? Наприклад, якщо людина не перебуває в критичній точці - зоні активних бойових дій, але перебуває в регіоні, який потенційно може бути під загрозою. В цій ситуації ви можете проговорити критичні точки просування загарбника. Наприклад, якщо ворог заходить в місто чи село Х (це не місто, де проживають ваші рідні, а населений пункт, який знаходиться поруч). То ви кажете: “Я приїжджаю машиною (або інший ваш варіант) і ми тебе/вас вивозимо”. І ви маєте почути у відповідь чітке “так!”. Ви кажете, що у разі такої ситуації, ви протягом найближчих 6 годин приїжджаєте і забираєте рідних. І тут не може бути ситуації, коли вам кажуть: “Ой, я ще не зібралася, я не готова тощо”. Людина має бути до цього готова. Ви маєте пересвідчитися, що у ваших близьких зібрані валізи і у випадку справді критичної ситуації, ви або якась інша людина приїжджає і забирає їх, відвозить у більш безпечне місце. 

Якщо ж ви зробили все, що могли, але людина не хоче, це її право. Це дуже непросто. Якщо це стосується батьків чи дідуся/бабусі, то з психологічної й з еволюційної точки зору - діти й онуки ніколи не можуть стати батьками своїм батькам або своїм дідусям/бабусям. Це просто неможливо і про це треба пам’ятати. Це звучить непросто і, можливо, страшно. Але нам треба з це прийняти, дати можливість людині зробити її вибір. А вам - зробити свій. Бо якщо ви - не військовий/ва, то у випадку активних військових дій ми лише можемо заважати ЗСУ виконувати свою роботу. В часи війни потрібно задумуватися в 10 разів краще про те, де ви можете бути більш ефективними. Невиправдане геройство на війні може коштувати життям. Від вашого рішення залежить ваше життя, що впливає і на життя близьких, життя багатьох людей, які навколо.

"І коли ви знаходите для себе відповідь, де ви можете бути максимально ефективним - робіть цей вибір. Тому що таким чином ви врятуєте життя. А що може бути ціннішого за життя?", - підсумувала Олександра Гліжинська.

Повну версію ефіру експертки ви можете подивитись за посиланням: https://www.facebook.com/oleksandra.skiba/videos/662600481635382 

Розшифровка ефіру: Тетяна Кавуненко, журналістка, керівниця пресслужби ВГО Інститут "Республіка" та ВІ "Активна Громада"