Інтерв'ю з волонтеркою Інною Пащенко, яка наразі активно займається волонтерством: плете сітки, готує їжу для військових, допомагає внутрішньопереміщеним особам та всім, хто потребує підтримки та допомоги. 

ВІ "Активна Громада" поспілкувалася з Інною Пащенко, яка до війни я працювала водієм в старостинському окрузі. Зараз пані Інна активно займається волонтерством: плете сітки, готує їжу для військових, допомагає внутрішньопереміщеним особам та всім, хто потребує підтримки та допомоги. Її команда - Супрунівська ''Козачка''. До неї входять не тільки дівчата, які роблять, що необхідно, а й люди, які донатять на  діяльність організації. Волонтери "Козачки" активно плетуть маскувальні сітки, в'яжуть шкарпетки, рукавички, килимки. Готують домашні смаколики: пиріжки, печиво, тертий пиріг та ін. Також виготовляють окопні свічки, шиють "розгрузки" та "кармани" для "рожків".

Зараз ведемо підготування до відкриття такого собі пункту видачі гарячих обідів військовим які їдуть транзитом через наше село, а це головна траса Київ-Харків.

- Як змінилося Ваше життя з початком повномасштабного вторгнення росії?

- З початком війни життя змінилось, додалися волонтерські клопоти, безсонні ночі, переживання за Україну й українців. Думки й збирання речей, щоб вивезти дітей за кордон. Але потім все ж обирали, що разом і вдома спокійніше. Тому залишились, відновили роботу організації, з якою ми з чоловіком співпрацювали. Діти довчались на дистанційному навчанні.

З перших днів допомагали, чим могли. Хлопці попросили колеса на авто - віддали чотири. Чоловік каже: "Могли б ще поїздити, але переможемо, то купимо собі, а зараз треба - значить треба".

Коли створили блокпост, я відразу організувала приготування їжі хлопцям.

Варили різні гарячі блюда і пекли пиріжки та смаколики.

Вдома плели маскувальні сітки, приходили родичі, знайомі.

Так створилась група кухарочок, пекли багато смаколиків і передавали військовим, потім коли почали визволяти окуповані території передавали продукти й смаколики людям.

Возили на шпиталі разом з іншими волонтерами з Полтави.

- Чим Ви займалися до війни і як змінилася Ваша діяльність зараз?

- До війни я працювала водієм в старостинському окрузі. Потім авто забрали і я була на ''простої'', мене направили на реєстрацію переміщених осіб. Це була морально важка робота. Кожен ділиться своїми переживаннями, я їх як могла підтримувала, кому могла - швидше оформити допомогла.

Потім нам дали старенького 'Ланоса'' і мене поновили на роботі. Але від волонтерських завдань я не відмовилась, а скоріше - навпаки. Попросила старосту, щоб він виділив нам кімнату, де ми могли б плести маскувальні сітки. Тоді додались нові дівчата, яким цікава була така робота. В когось із них чоловіки воюють і їм потрібні сітки, а хто просто хоче допомогти - заховати наших захисників від ворогів.

- Розкажіть, будь ласка, про Вашу волонтерську діяльність. Як і чим саме Ви допомагаєте військовим?

- Я нашу групу назвала "Супрунівська ''Козачка'' і в ній не тільки дівчата, які роблять, що необхідно, а й люди, які донатять на нашу діяльність.

- Чи маєте Ви команду?

- Так, наша команда ''Козачка'' плете маскувальні сітки, в'яжуть шкарпетки, рукавички, коврики. Готують домашні смаколики: пиріжки, печиво, тертий пиріг та інше.

Виготовляємо окопні свічки, шиємо розгрузки та кармани для рожків.

Зараз ведемо підготовку до відкриття такого собі пункту видачі гарячих обідів військовим, які їдуть транзитом через наше село, а це - головна траса Київ-Харків.

- Що для Вас найвиснажливіше у волонтерстві, а що, навпаки, надихаюче?

- Найвиснажливіше або краще сказати гнітюче - те, що немає програми чи підтримки з боку держави. Наприклад, зараз виникла така ситуація. Мій знайомий військовий отримав гуманітарну допомогу з Канади - основи для сіток, велику кількість. Але просто так дати нам він не може. Потрібно провести з актом прийому-передачі, а потім і ми військовим повинні так само давати готові сітки. А так, як ми не офіційні волонтери, то нам треба знайти, хто б міг за нас це оформити. Ми то знайдемо, але чи є час у військових частин ще займатись цією документацією? Крім того, дуже дорога доставка у "Нової пошти", теж можна було зробити знижки на пересилку до військових.

А надихаюче - це зворотний зв'язок і стомлені, але радісні обличчя на фото наших захисників, коли вони отримують наші посилки.

- Чи можете пригадати історію або подію, людей, які за ці 10 місяців Вас найбільше вразили?

- Мене вразила дівчина - волонтерка, з якою я познайомилась, коли вона мала 7-8 місяць вагітності й в себе вдома займалась збором та сортуванням речей на машини, що їдуть до гарячих точок. І, навіть, коли в неї народився Михасик, вона не перестала займатись волонтерством.

- Феномен волонтерства: у 2022 році величезна кількість людей почала займатися волонтерською діяльністю. Як, на Вашу думку, цей напрямок буде розвиватися надалі? І чи трансформується після нашої Перемоги?

- Думаю, що справжні українці - щирі люди й готові допомагати тим, кому потрібна допомога. Тому після Перемоги будуть допомагати відбудовувати Україну!

- Якби Ви схарактеризували українців одним реченням?

- Незламна нація!

- Якою Ви бачите Україну через 10 років? І що ми, як громадяни, маємо робити, аби наша країна росла і розвивалася?

- Я бачу квітучу, сильну, вільну країну! Потрібно вчити дітей любити свою Батьківщину та берегти мову і традиції свого народу.

Інтерв'ю провела: Лілія Гарбузюк, регіональна координаторка ВІ "Активна Громада" у місті Полтава