Повномасштабна війна змусила багатьох людей опинитись у скрутній ситуації. Окрім допомоги держави, на поміч прийшли волонтери. Відтак сотні тисяч людей приєдналися до волонтерського руху: допомагають у гуманітарних штабах, плетуть маскувальні сітки, закуповують амуніцію тощо.

Зі збільшенням волонтерської спільноти виник також ряд проблем, зокрема через поширені стереотипи та незнання основних засад руху.

Разом з тим, волонтерське середовище істотно трансформувалось з моменту початку повномасштабного вторгнення. З хаотичного стану, коли всі хотіли щось робити, але не мали ані структур, ані розвитку, волонтерство перетворилось на структуровану галузь, де діють, нехай і не проговорені, але досить чіткі правила. Відбувається як професіоналізація волонтерства, так і підвищення якості роботи окремих волонтерів. Дуже часто це супроводжується народженням нових організацій (не обов’язково зареєстрованих), об’єднанням чинних, зростанням успішних і занепадом не дуже успішних ініціатив. Все це викликає певну відносно здорову конкуренцію. Конкурують, в першу чергу, за залучення ресурсів, за волонтерів, за увагу медіа. Разом з тим, кількість волонтерів не є стабільною. Вона коливається у залежності від декількох факторів. До таких факторів найчастіше відносили появу нових трагедій, найпотужнішою з яких за останній час був підрив Каховської ГЕС. Однак, і інші події (такі як знищення житлових будинків чи торговельних центрів, які супроводжувались загибеллю людей) викликали сплески волонтерства, хоч і не такі потужні.

Олександра Гліжинська, виконавча директорка Інституту "Республіка" та співзасновниця ВІ "Активна Громада", Ірина Макарова, кандидатка економічних наук та Андрій Єременко, засновник дослідницької компанії Active group, разом працювали над дослідженням "Цінності волонтерів". Презентація результатів дослідження відбулася 26 липня 2023 року на платформі ZOOM.

Метою дослідження було: виявлення основних цінностей волонтерів та пошук шляхів для розвитку волонтерського руху.

Дослідження було проведено методом фокус-групових дискусій (ФГД) із представниками цільової аудиторії.

Було проведено 9 фокус-групи по 7-10 учасників у кожній. Тривалість кожної дискусії: 100-120 хв.

Інтерв'ю проводили з волонтерами, представниками бізнесу та представниками влади.

Територія дослідження: міста Запоріжжя, Суми, Хмельницький.

Олександра Гліжинська, коментуючи результати дослідження, зазначила, що проєкт, який був втілений за підтримки Посольства США, він стосується якраз тих волонтерських ініціатив, які почали свою діяльність в Україні після 24 лютого 2022 року.

«Коли ми писали проєкт, ми якраз націлювали нашу увагу на те, щоб підтримати дані волонтерські ініціативи, глибше зрозуміти їх і подумати, чим ми можемо бути корисні, як та організація, яка вже має тривалий досвід діяльності. Дослідження: «Цінності волонтерів» ми проводили в партнерстві з дослідницькою організацією Active group. З цією кампанією у нас є чимало спільних успішних історій саме в сфері досліджень.  І ми, якраз, хотіли подивитися, а я же волонтерський рух зараз розвивається і подивитися на нього через різні кути зору. Тобто, через самих волонтерів, через органи місцевого самоврядування і через бізнес. Тому що, на нашу точку зору, якщо ці цільові аудиторії об’єднати спільним прагненням, то ми якраз зможемо забезпечити більшу сталість і розвиток, як наших громад, так і України в цілому. Часто, коли ми говоримо про розвиток волонтерського руху, я пропоную на кілька хвилин уявити все те, що ми зробили за цих півтора роки, а ще більше – за 9 років війни, яка триває в Україні. І уявіть, якби ми могли всі ці зусилля спрямувати на розвиток? Наша країна була б, мабуть, однією з найрозвиненіших».

Андрій Єременко, в свою чергу, зазначив, що «результати дослідження продемонстрували, що волонтерство у нас йде хвилями».

«У 2014 році почалась зовнішня агресія росії, в той же час почалося волонтерство. Потім розвивалося хвилями. На початку 2022 року почався дуже сильний спалах волонтерства. Були спади, але нерівномірні, а хвилями. Наприклад, коли підірвали дамбу на Каховській ГЕС, хвиля знову піднялася. Досить складна проблема, яку ми побачили – це суперечки, хто справжній, а хто – несправжній волонтер. Таким чином, частина людей, які ніби-то готові займатися корисною діяльністю, вони відштовхуються від проблеми, від роботи. Також дуже важливий процес, який ми помітили – це професіоналізація організацій. Є люди, які постійно працюють, вони набувають досвіду, вони можуть заглиблюватися в теорію і знають практику, намагаються працювати з собою. У них набагато рідше трапляється і професійне вигорання, бо вони навчилися дозувати. Вони навчилися працювати з фондами, вони можуть зробити логістику, вони потребують грошей, відповідно, вони навчилися знаходити ці кошти з різних джерел: гранти, конкурси. Разом з тим, було твердження, що волонтер – це покликання, а не професія. І коли волонтер стає професійним, то це вже не зовсім волонтерство. І тут ми знову повертаємося до дискусії про справжніх і не справжніх волонтерів», - коментує результати дослідження пан Андрій. 

Владислав Горбов, учасник презентації дослідження, зазначив, що «дослідження виконано дуже грунтовно». 

Відповідаючи на питання про перспективи розвитку волонтерського руху після Перемоги, Андрій Єременко зазначив, що «волонтери наразі налагодили зв’язки між собою і це величезний плюс».

«Завдяки тому, що зараз волонтери постійно працюють, вони знають один одного, вони знаходять зв’язки і вони починають довіряти один одному. Всі вони прийшли з дуже різних галузей: дуже багато перекваліфікувалось громадських діячів, хтось з бізнесу прийшов, є політичні діячі і так далі. Коли вони будуть повертатися до своєї діяльності6 вони будуть мати 2 речі: перше – це досвід колективної співпраці, який нікуди не подінеться, друге – це зв’язки. Тобто, в кожного активного волонтера зараз є в телефоні 2 десятки номерів, яким він може подзвонити і дуже швидко вийти, наприклад, на мера якогось міста, на якогось конкретного бізнесмена, фактично на будь-кого. Бо є ось ці довірливі зв’язки. Далі – люди вийдуть із волонтерства, а зв’язки вже будуть. Відповідно, ці зв’язки будуть використовуватися», - поділився своїми думками пан Андрій. 

Сергій Решетов, експерт Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні запросив до співпраці інші громадські організації та фонди.

«Наразі у нас відкритий конкурс (річна програма) і ви можете подавати свої заявки. Конкурс немає територіальних обмежень. Звісно, що це конкурс і не всі проєкти і заявки, які ми отримуємо, ми підтримуємо і фінансуємо, але приблизно 20% проєктних пропозицій фінансуються. Пріоритети нашої щорічної програми – це захист прав людини (в основному, незахищених верств населення», - анонсував пан Сергій.

Говорячи про розвиток волонтерства в Україні, він зазначив, що «волонтерство розвивється швидкими темпами, але зараз вже трохи інші потреби». 

«Війна спонукала нас всіх долучатися і до фінансування наших ЗСУ, і до зборів коштів для наших військових, і до придбання техніки, і до підтримки того населення, яке є переміщеним. Вже мільйонами рахуються внутрішньопереміщені особи і українці, які виїхали закордон». 

 

Основні тези результатів дослідження: 

- Волонтерське середовище істотно трансформувалось з моменту початку повномасштабного вторгнення. З хаотичного стану, коли всі хотіли щось робити, але не мали ані структур, ані розвитку, волонтерство перетворилось на структуровану галузь, де діють, нехай і не проговорені, але досить чіткі правила.

- Відбувається як професіоналізація волонтерства, так і підвищення якості роботи окремих волонтерів. Дуже часто це супроводжується народженням нових організацій (не обов’язково зареєстрованих), об’єднанням існуючих, зростанням успішних і занепадом не дуже успішних ініціатив.

- Все це викликає певну відносно здорову конкуренцію. Конкурують, в першу чергу, за залучення ресурсів, за волонтерів, за увагу медіа. Ця конкуренція змушує, з одного боку, бути більш креативними, а з іншого – заважає повноцінній координації організацій між собою.

- Одночасно з цим, координація для волонтерських центрів дуже потрібна. Тож робити її має зовнішня структура з чіткими, прозорими й прийнятними для всіх правилами.

- Завдяки зростанню професійності волонтерів, певною мірою компенсувалось зниження кількості волонтерів, про яку говорили в усіх групах.

- Кількість волонтерів не є стабільною. Швидше вона коливається у залежності від декількох факторів. До таких факторів найчастіше відносили появу нових трагедій, найпотужнішою з яких за останній час був підрив Каховської ГЕС. Однак, і інші події (такі як знищення житлових будинків чи торгівельних центрів, які супроводжувались загибеллю людей) викликали сплески волонтерства, хоч і не такі потужні.

- Дуже часто волонтери припиняють свою діяльність у фондах. Зазвичай, це пов’язано з психологічними чи матеріальними причинами: «вигоріли» або змушені шукати роботу, щоби забезпечити свої сім’ї. Інколи – через те, що бачать, що проблема, заради якої працювали, вирішена (наприклад, постачання їжі військовим) або вже неактуальна.

- Назавжди з волонтерства люди практично ніколи не йдуть. Через певний час вони повертаються у статусі волонтерів, або донатерів, або, щонайменше, тих, хто підтримує інформаційно.

- Волонтери здатні переносити власну активність з одного напрямку на інший. Проте, зазвичай, якщо таку трансформацію роблять, то залишаються з тією самою цільовою аудиторією, можливо, трохи змінюючи її.

- Головною мотивацією участі у волонтерських рухах залишається бажання допомагати іншим, «поклик серця». Для таких людей важливо бачити наочну корисність від своїх дій, а також відчувати моральну і матеріальну підтримку з боку суспільства.

- Під час обговорення розвитку організацій заявлялась значна потреба у навчанні, яке допоможе стати волонтерським рухам більш фаховими. Напрямки такого навчання можна звести до нетворкінгу, способів комунікації між собою і з донатерами, а також засобам «убезпечення» себе від держави (в контексті перевірок, податків тощо).

- Основний маркер «якості» роботи волонтерів – прозорість і прозора звітність. Саме через неї має бути видно ефективність розподілу ресурсів, адекватність заходів тощо. Організація має бути прозорою саме для суспільства.

- Другий маркер «якості» – баланс між «системністю» (тобто, передбачуваністю і стабільною роботою) і гнучкістю (тобто, здатністю швидко переключитись на більш важливий напрямок).

- У розмовах про взаємодію з владою перша реакція була найчастіше негативною. Навіть представники органів влади говорили про неефективність роботи влади з волонтерами. Серед негативів можна окремо виділити: страх покарання від влади через неправильно оформлені волонтерські картки для зборів, складність бюрократичної системи, неможливість знайти спільну мову, досвіду того, що «влада вставляє палки в колеса». Потужний негатив – образа на те, що представники влади приходять «попіаритись» на роботі волонтерів. У Запоріжжі додатковим негативом були чутки про розкрадання гуманітарної допомоги, через які стало набагато складніше отримати «гуманітарку» від донорів.

- Серед позитивів називалось надання різних нефінансових ресурсів. В першу чергу – приміщень, які даються безкоштовно або за символічну оплату. Було згадано і про харчування для ВПО коштом бюджету. Нечасто, але лунали згадування про фінансування владою певних проєктів через конкурси. Щоправда, додавалось переконання у тому, що, маючи ті ресурси, які є у влади, допомога могла б бути значно більшою.

- Другим важливим позитивом роботи влади називали надання різноманітної інформації (про тих, хто потребує допомоги, про тих, хто надає допомогу тощо). Там, де орган влади зміг стати координатором процесу хоча б частково, це вирішило значну частину організаційних труднощів.

- Бізнес у якості партнера для волонтерів називали частіше і значно більш позитивно, аніж владу. Бізнес менше забюрократизований, швидко приймає рішення, не вимагає складних процедур. Окрім того, бізнесмени самі стають волонтерами, тож знаходяться одночасно у двох позиціях, можуть налагодити комунікацію з колегами по обох «цехах». Відповідно, запит на налагодження стосунків з бізнесом досить потужний. Для цього можна було б проводити спеціальні конференції та заходи для нетворкінгу.

- Виявлено також потужний запит на створення комунікаційних майданчиків як між різними волонтерами (ідеально – з різних регіонів), так і між волонтерами, владою і бізнесом (однак немає однозначної думки щодо того, хто зможе зробити це ефективно).

- Дуже важливою стала підтримка системних донорів. Завдяки їм вдається здійснювати системний розвиток, продовжувати роботу. Щоправда, донори мають свої обмеження. Наприклад, працюють лише з певними категоріями організацій. Окрім того, часто міжнародні донори працюють, виходячи зі свого уявлення про правильність, а не з реальних потреб. Деякі донори принципово не допомагають ні з чим, що бодай якось пов’язано військовими.

- Незважаючи на скарги щодо проблем у комунікації, допомога волонтерів один одному є важливою ознакою руху. Обговорюються різні методи такої співпраці. Вона може бути постійною або тимчасовою (у рамках певного проєкту). Присутній запит на посилення такої взаємодії.

- Про потребу у психологічній допомозі говорили у всіх групах досить активно. Як дуже розповсюджену проблему згадано емоційне вигорання. Але на сьогодні далеко не скрізь волонтери охоплені необхідною їм психологічною допомогою. Відповіддю на цей виклик, паралельно з розвитком мережі психологічної допомоги, могло би стати навчання волонтерів методам психологічної самодопомоги, а також проведення заходів, які би поєднували нетворкінг волонтерів та їх психологічне розвантаження.

Повну версію результатів дослідження: "Цінності волонтерів" ви можете переглянути за лінком (тисни: "Відкрити у новій вкладці"). 

Використання будь-якої інформації дослідження обов'язково має супроводжуватися посиланням на авторів!

Довідка. Подію було проведено командою ВІ «Активна Громада» від Інституту «Республіка» за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні. Погляди учасників заходу необов'язково збігаються з офіційною позицією уряду США.

Примітка. Місія «Активної Громади»: досягнути добробуту через демократичний розвиток громад України. Мета на 2025 рік: активізувати та залучити щонайменше 1% громадян до участі у прийнятті рішень та просуванні реформ в Україні на системній основі для добробуту в громадах України. Ініціатива створена в межах діяльності Інституту «Республіка». Ми працюємо задля підвищення свідомої активності громадян.

Авторка: Тетяна Кавуненко, керівниця пресслужби Інституту "Республіка" та ВІ "Активна Громада"