Історія, як небайдужі люди Новопокровської громади самоорганізувалися з перших днів війни. Вон організувалися на різних "фронтах": допомога ВПО, підтримка військових на передовій, не забувають у Новопокровській громаді й про потреби місцевого населення та допомагають людям з деокупованих та прифронтових територій відправляючи «посилки – підтримки». І це дуже важлива підтримка для постраждалих від війни громадян.

Ранок 24 лютого для всіх почався однаково - масовим бомбардуванням ворожої авіації. А далі коїлося щось незрозуміле, бо реальність стала зовсім іншою  і те, що відбувалося, важко було збагнути з позиції здорового глузду.

Упродовж кількох днів когось охопили жах та паніка, хтось швиденько пакував валізи й шукав безпечне місце десь за кордоном. А хтось ставив собі запитання: «А що я особисто можу зробити для захисту держави?».

Молода жінка, мама восьмирічної донечки Ярослави - Альбіна Сільчук з перших днів повномасштабного вторгнення рашистів уже визначилася для себе, що має робити.

Бачачи, як роботу Новопокровської громади організовує її голова, Людмила Муркович, мама Альбіни, вона не могла стояти осторонь і просто спостерігати, адже це була титанічна праця. Разом із родиною прийняли спільне рішення: залишаємося вдома і працюємо задля Перемоги. 

Найтяжче було у перший місяць, коли шукали бронежилети, форму та медикаменти для формування аптечок воїнам та лікарням.

Волонтерка пригадує, як ходили від аптеки до аптеки у пошуках знеболювальних, кровоспинних, перев'язувальних матеріалів, шукали знайомих в аптеках, як перетнулися життєві шляхи із Лілею, колишньою мешканкою села Олександропіль.

Альбіна Сільчук розповівдає:

"Я їй надавала список необхідних медикаментів. А незабаром пролунав дзвіночок, що деякі медикаменти вже є. Тоді ми швидко збиралися і їхали купувати ліки. А знайти бронежилети, взагалі, було нереально. Не розуміючись у придбанні військової амуніції, звернулася за допомогою до свого чоловіка Юрія, який спочатку був в охороні громадського порядку на території селищної ради, а потім - вступив до лав Збройних сил України. Їздили по спеціалізованих магазинах, шукали на базарах, через соціальні мережі. І так ми вийшли на хлопців, які допомагали з-за кордону доставити бронежилети, форму, тепловізори та багато іншого. Потім дізналися, що бабуся Едуарда, одного із хлопців, що нам допомагав, мешкає у нашій громаді у селі Багате. Так і працюємо з ними до цього часу".

"Новим випробуванням стало прибуття внутрішньопереміщених осіб, яких потрібно було забезпечити всім необхідним. Через соціальні мережі почала звертатися до різних людей та організацій. Згодилася допомогти звичайна дівчина Ірина з Дніпра, яка організувала свій збір і завантажила два автомобілі речами та їжею. На допомогу прийшла сестра Людмила і ми разом з нею привезли цей вантаж до нашої громади. Поки розвантажували, то отримали дзвінок, що терміново необхідно отримати в Дніпрі ще 100 продуктових наборів для ВПО і ми знову їдемо в місто", - додає Альбіна.

І це був лише початок. Наразі Альбіна Сільчук очолює у Новопокровській громаді громадську організацію «Об’єднання громадян Світочі», координує роботу гуманітарного хабу та співпрацює з кількома десятками благодійних фондів та організацій.

Волонтери впевнено тримають руку на пульсі всіх викликів, пов’язаних із війною. А це: допомога ВПО, підтримка військових на передовій, не забувають у Новопокровській громаді й про потреби місцевого населення та допомагають людям з деокупованих та прифронтових територій відправляючи «посилки – підтримки». І це дуже важлива підтримка для постраждалих від війни громадян.

Альбіна Сільчук отримала вже не одну сотню телефонних дзвінків, де звучали щирі слова подяки за допомогу. У волонтерській діяльності вона тісно співпрацює з головою й працівниками селищної ради та небайдужими мешканцями громади, які роблять свій вклад у добру справу. Також впевнена, що завжди може розраховувати на старост округів: Віктора Бєлиха, Сергія Борисова, Юрія Проскуру, Тетяну Шадурську, Валентина Денисюка та Олену Денисюк. Незмінними помічниками є Марина Хаджиєва, Любов Рендигевич, Віта Продченко, Вікторія Нанкевич, Олена Муркович, Наталія Борисова, Еліна Ефендієва, Дар`я Полянська, Анна Гарус, Тетяна Ремез, Вікторія Коршунова та Ліна Подолкіна, Максим Дядечко, Анна Петренко, які навколо себе об’єднують «кухонні батальйони» та всіх небайдужих жителів. 

Щоб роздати допомогу, потрібно її доставити. Завжди на допомогу приходять родини Лазарєвих, Мацвейко, Азарових, Матяж, Панасенко, Балущак, Григорій Бахмат, Анатолій Кондрацький, Кобяков Юрій, Карпенко Віталій та Горб Валерій.

На передову захисникам та в шпиталі передають тепло з рідного дому волонтери: Олеся Кузьменко, Роман Яцук та Надія Нечерда.

Щотижня з батьком Олександром Миколайовичем та братом Олександром Альбіна Сільчук возить продукти до шпиталю Дніпра, частуючи поранених захисників домашніми смаколиками, приготованими з любов`ю вправними господинями громади.

Та для кожної людини найважливішою є підтримка рідних.

Мама Людмила Іванівна завжди допоможе мудрим словом та слушною порадою. Пишається своєю дружиною і чоловік Юрій, який служить у лавах ЗСУ. Саме Альбіна підтримала його рішення стати на захист держави.

Допомога захисникам, допомога ВПО, допомога дітям та сім’ям, які потребують допомоги є основою її діяльності... Скільки слів: «Дякую!» було почуто від людей, які втратили дах над головою і все, що було пов’язано із рідною домівкою, від воїнів…. Їх просто не злічити.

Звичайно, волонтерська діяльність - це важке емоційне і фізичне навантаження, але Альбіна Олександрівна не відчуває втоми, бо її щоденна робота, це важлива підтримка людей і це - наближення нашої Перемоги.

Тому кожен вдалий проєкт - це відчуття того, що все вийшло так, які й було задумано, це радість від того, що несеш добро і турботу іншим. Бронежилети, розгрузки, амуніція, продукти від «кухонного батальйону», засоби гігієни, одяг, постіль, павербанки, тепловізори — усе це, немов, величезний гуманітарний конвеєр, рух якого координує волонтерка.

"Я не втомлююсь робити добро", - так говорить про свою діяльність Альбіна Сільчук.

І в цьому, певно, полягає ментальність нашої нації, її згуртованість, нескореність і незламність. 

Авторка матеріалу: Аліна Кадрова

*Текст підготовлено в рамках конкурсу матеріалів про громадські ініціативи в громадах