"Після повномасштабного вторгнення виникла ініціатива, до якої я долучився. Я став координатором проєкту "Ліки — людям" у Донецькій області. Ми розвозили громадянам, які цього потребували, ліки. Частину купували на власні кошти. Люди зверталися на гарячу лінію МОЗ. Потім ці контакти передавалися мені, як координатору. Перші 2 тижні я їздив сам з міста до міста, з селища до селища на велосипеді. Іноді здавалося, коли я так їздив, що цей день може бути останнім. Ніколи не знаєш, куди прилетить снаряд чи ракета або уламок".

"Наша діяльність відбувалася на неоплачуваній основі. Проте мені було важливо бачити посмішки й чути слова вдячності від тих людей, які безпосередньо потребували допомоги. Це дійсно мотивувало. Дії нашої держави зараз показують приклад всьому світу, що ми можемо боротися, відстоювати свою свободу і волю”.

Владислав Лісовенко, 25 років, м. Дніпро, зараз навчається в Українському державному університеті науки й технологій, освітянин, ВПО з Донеччини. Минулого року зібрав ініціативну групу, яка доставляла на його рідній Донеччині ліки та харчі для малозабезпечених громадян, допомагає евакуювати громадян з Бахмутського району Донецької області. Також за сприяння Владислава у Дніпрі проводилися арттерапії для дітей ВПО та для дорослих. Зараз координує діяльність Ради студентів при Дніпропетровській ОДА.

- 24 лютого 2022 року: яким цей день був для Вас? Де Ви були, що робили? 

- Я перебував у Дніпрі. За кілька днів до того я зайшов на YouTube, там була трансляція промови путіна. Я цьому якось не приділив увагу. Потім у новинах писали, що він погрожує нашій країні вторгненням. На початку повномасштабного вторгнення я прокинувся близько 5 ранку від звуків вибухів. Їх було дуже чутно. А пізніше довідався, що таке відбувається по всій країні. У ті дні виїздили комерційні компанії з Дніпра, зачинялися магазини електроніки та брендові магазини. Була метушня. Люди знімали з банкоматів свої кошти, розбирали товари з полиць супермаркетів. З Дніпра я одразу поїхав до своїх батьків у Торецьк з думками: "Чи забирати їх, чи може щось жахливе трапитися далі? Невже знову наступ?". Хотів бути з ними у важкі часи. Я не знав, що взагалі буде. Після того, як я приїхав, протягом трьох днів ще ходив транспорт. Потім не було ані автобусів, ані поїздів, ані електрички. Торецьк — це прифронтова територія. У 2014 році у нашому місті вже були спроби сепаратистів захопити його. Тоді українська армія запобігла окупації міста, хоча сепаратистський "референдум" у ньому якось провели. Зараз час від часу місто потрапляє під обстріли росіян. До Бахмуту з Торецька 34 км, тимчасово окупована Горлівка — безпосередньо поруч з містом.

- Розкажіть, як Ви допомагали людям на Донеччині на початку повномасштабного вторгнення?

- Після повномасштабного вторгнення виникла ініціатива, до якої я долучився. Я став координатором проєкту "Ліки — людям" у Донецькій області. Ми розвозили громадянам, які цього потребували, ліки. Частину купували на власні кошти. Люди зверталися на гарячу лінію МОЗ. Потім ці контакти передавалися мені, як координатору. Перші 2 тижні я їздив сам з міста до міста, з селища до селища на велосипеді. Іноді здавалося, коли я так їздив, що цей день може бути останнім. Ніколи не знаєш, куди прилетить снаряд чи ракета або уламок. 

Фото: лікарям передавали ліки для допомоги громадянам

На той час не було подібних регіональних ініціатив. Я знаходив волонтерів, проводив співбесіди у Zoom, щоб зрозуміти їхню мотивацію і настрої та чому вони хочуть цим займатися.

Фото: допомога ліками й продуктами мешканцям Донеччини

Крім цього проєкту, ми передавали гуманітарну допомогу мешканцям у прифронтових селищах і містах. Таким чином допомогли понад 1 тисячі людей на підконтрольній Україні території Донецької області. Ми не могли працювати на тимчасово окупованих територіях. Це була командна робота. Одна людина фізично не може нічого зробити без команди. Ця ініціатива тривала 3 місяці. Було понад 20 волонтерів, які займалися логістикою по всій підконтрольній території Донецької області. 

- Коли Ви після цього повернулися до Дніпра та чим там займалися?

- Я приїхав у Дніпро десь 20 травня 2022 року. Тут були переселенці. Я намагався, не покладаючи рук, розуміючи, що я теж переселенець, допомагати людям. Я займався розробкою проєктів в рамках благодійного фонду, який я створив, щоб допомагати людям: як у Дніпрі, так і у Донецькій області. За допомогою фонду  допомагали хворим - ліками, а переселенцям та мешканцям прифронтових районів - продуктами. 

- Чому Ви тоді повернулися з Торецька до Дніпра? Чи планували поїхати в якесь інше місто? Чим зараз займаєтеся?

- Я спочатку хотів долучитися до допомоги мешканцям Харкова, але там було досить небезпечно на той момент. Тому повернувся до Дніпра та допомагав переселенцям, які приїхали з Луганської, Запорізької, Донецької областей. Також повернутися потрібно було, щоб продовжити навчання в університеті. 

Фото: арттерапія для дітей ВПО, проведена спільно з ГО "Дуїт" та координаторами ВІ "Активна Громада" Дніпра

Допомагав у плетінні сіток, шукав ресурси для волонтерських ініціатив, навчав волонтерів. Також ми отримували запити від військових та купували їм речі у міру можливостей. Я допомагав організувати заходи з психологічної підтримки для дітей та дорослих ВПО у Дніпрі. Дистанційно допомагаю в евакуації громадян з Бахмутського району. 

Фото: психологічна підтримка для ВПО у Дніпрі, в якій Владислав виступив організатором

З останнього — допомагав провести обласний молодіжний форум. Координую діяльність Ради студентів при Дніпропетровській ОДА. Хочемо посилити роль студентів у соціальній, освітній, культурній, гуманітарній та молодіжній сфері в області. Організація ставить на меті реалізацію прав понад 133 тисяч студентів. Також беру участь у розробці положень щодо вищої освіти в Експертній раді студентства закладів вищої освіти при голові підкомітету з питань вищої освіти Комітету Верховної Ради України з питань освіти, науки та інновацій. 

Фото: заступник Міністра молоді та спорту України Владислав Яцук (ліворуч) та волонтер Владислав Лісовенко (праворуч) 

А що ще робити людині, яка поки навчається? Це долучитися до волонтерства у такий важкий час! І, будучи звичайною людиною, займатися волонтерською і громадською діяльністю без зупинки. 

- А чим Ви займалися у Дніпрі до повномасштабної війни? 

- Я приїхав у Дніпро ще у 2017 році. Я тоді вступив на навчання у НТУ "Дніпровська політехніка". Ще до цього я уже був долучений до організації захисників міста Торецька, був у складі Ліги майбутніх поліцейських Донеччини — це громадські організації, які сприяли охороні правопорядку. Пізніше я входив до складу Молодіжної ради Дніпра. І дуже вдячний за досвід, який там отримав. Навчався, брав участь у заходах інших організацій. Також з моєю участю була утворена команда "державотворців" у Дніпропетровській області.

"Державотворці" - це національна програма стажування молоді. Раніше молодь могла стажуватися в органах державної влади. Потім цей формат після 2019 року був змінений. Це були скоріше регіональні ініціативи. Створювалися місцеві команди фахівців з молодіжної політики, представників органів місцевого самоврядування, молодіжних активістів (як я). Люди проходили співбесіди на долучення до цієї команди. Були тренінги з питань взаємодії з місцевими органами влади та з питань антикорупційної діяльності тощо. На Дніпропетровщині після цього ми створили локальну ініціативу "Державники" з Генріхом Матухно. Ми проводили навчальні заходи для молоді.

- Як війна вплинула на Ваші життєві пріоритети? Чи змінилися ваші цінності? 

- Я почав більше цінувати власний час. Я став впевненіший у тому, що роблю. І у тому, що це проводиться на благо людей.

- Що Ви зробите найперше після нашої Перемоги? 

- Я б, напевно, долучився до відбудови об’єктів інфраструктури нашої країни: лікарень і шкіл. Можливо, як волонтер-будівельник. 

- Що б Ви хотіли побажати українцям? 

- Перш за все, це Перемоги. І щоб війна закінчилася скоріше. Хочу, щоб українці не опускали руки у важкий час. І щоб робили все можливе і належне з того, що можемо зараз зробити. 

Довідка. Матеріал підготовлено та опубліковано в рамках проєкту "Активна Громада: право вибору", який підтримується Національним Демократичним Інститутом (NDI) за фінансування наданим Агентством США з Міжнародного Розвитку.

Примітка. Місія "Активної Громади": досягнути добробуту через демократичний розвиток громад України. Мета на 2025 рік: активізувати та залучити щонайменше 1% громадян до участі у прийнятті рішень та просуванні реформ в Україні на системній основі для добробуту в громадах України. Ініціатива створена в межах діяльності Інституту "Республіка". Ми працюємо задля підвищення свідомої активності громадян.

Автор: Дмитро Чернишов, регіональний координатор ВІ "Активна Громада" м. Дніпро