Євгенія Костенко разом зі своїм чоловіком ще до початку повномасштабного вторгнення росії в Україну допомагає сім’ям, які були вимушені покинути свої домівки в Донецьку та Луганську. 

З 2014 року життя перевернулось для частини України, але, на жаль, для багатьох на той час війна була десь далеко. Полтава і полтавчани долучались до зборів, допомагали переселенцям, збирали гуманітарну допомогу, але як би страшно це не звучало – всі звикли до війни за 7 років й полум’я взаємодопомоги в суспільстві трохи затихло.

“Ми є тилом у війні проти нещадного ворога, а тил повинен робити все можливе задля нашої армії”.

Євгенія Костенко разом зі своїм чоловіком ще до початку повномасштабного вторгнення росії в Україну допомагає сім’ям, які були вимушені покинути свої домівки в Донецьку та Луганську. Також допомагають дітям в онкологічному відділенні та в притулках, влаштовують збори коштів на дорогі ліки. За її словами, “це об’єднання не порівняється з тим, що відбулося на початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року”. Вони шукали де та яка потрібна допомога.

“В перший тиждень після початку повномасштабної ми всі були в тумані. Я пам’ятаю, як у нас виникла думка, що дорослим страшно, а дітям – ще більше. Ще виникла думка про дітей, які знаходяться на онкологічному лікуванні. Це був момент, коли я зрозуміла, що потрібно обов’язково допомагати всім, кому ми можемо. Ні в якому випадку не забувати тих, хто потребував допомоги й до війни. Ми вирішили, що продовжимо допомагати дітям, але найбільше потрібно допомагати нашим захисникам і захисницям у ЗСУ, адже, якби не вони – невідомо, що було б з нами. Ми працюємо на Перемогу. Нас спонукає до об’єднання віра в те, що разом ми зможемо більше й досягнемо нашої мети”, - розповідає Євгенія.

Багато країн прийняли дітей до себе на лікування, але деякі залишились в країні. Саме для них Євгенія з колегами оголосили збір, завдяки якому змогли купити дорогі ліки для дітвори. 

“Волонтерство для мене - це спосіб показати свою любов й турботу, спосіб жити гідно. Саме тому важливо бути об’єднаними, працювати разом задля забезпечення кращого майбутнього. Це те, без чого я не уявляю останні майже 10 років свого життя. І я не вбачаю у цьому щось особливе. Я просто знаю, що так має бути. Ми хочемо жити та працювати у сильній й прекрасній Україні. Маленькими кроками ми всі зможемо допомогти ЗСУ вибороти Перемогу”, - ділиться думками волонтерка.

Протягом 10 років ініціатива збирає подарунки до Дня святого Миколая для дітей у онкологічному відділенні та притулках. "Це не припиниться ніколи, бо це маленьке свято має запалювати їх очі", - коментує пані Євгенія.

Команда багато співпрацювала з пекарками-кондитерами з Полтави: Альоною Манько, Катериною Литвин, Катериною Бєляєвою та багатьма іншими. Вони спекли понад 20 тисяч пряників для солдатів, ТРО, внутрішньо переміщених осіб та дітей. Цей пряничний цех і далі працює і допомагає захисникам пам’ятати, що їх чекають вдома.

До зборів активно долучалися діяти, які приносили свої малюнки та вироби, а пізніше долучились цілі школи та мовні курси з різних міст.

“Усі ці маленькі дрібнички надзвичайно важливі, адже там, де щовечора рахують скількох ворогів ще треба знищити – знають для чого це роблять”, - зазначає Євгенія.

Також ініціатива співпрацює з волонтеркою Іриною Каптур. Завдяки Ірині все доїжджає туди, куди потрібно. Направляється в ті місця, де критично.

Також активна та постійна співпраця йде з мамою Євгенії. Її мама - швачка ініціативної групи “Швейна рота” у Полтаві, яка займається розробкою та пошиттям адаптивного одягу для військових та збирає кошти на закупівлю тактичної медицини. До "Швейної роти" мама Євгенії разом з іншими сушила борщі, робила балаклави, збирала тканину та допомагала переселенцям.

"Ми завжди думажмо про те, що можемо зробити ще", - коментує Євгенія. Саме так виникла ідея збирати для військових “торбинки турботи” – це мішечки з частуваннями, чистою спідньою білизною, шкарпетками, засобами особистої гігієни та маленьким листом від дітей.

Продовжуються грошові збори на грілки, теплі устілки, шкарпетки, сухі душі й вологі серветки. Бувають й точкові збори на навушники, шоломи та рукавиці. Зараз команда переключилась на закупівлю тактичної медицини: турнікетів, оклюзійних наліпок та кровоспинних засобів. Вже закупили і надіслали адресно більше 500 турнікетів.

“Навіть така маленька допомога з нашого боку рятує життя нашим воїнам. Все це завдяки людям, бо вони довіряють нам. А зрадити довіру людей – це найжахливіше”, - коментує дівчина.

Євгенія має одну волонтерську мрію: купити апарат для діалізу котиків, саме штучної нирки. Але каже, що це буде вже після нашої Перемоги.

Масштаби ініціативи невеликі. Євгенія справляється разом з чоловіком, батьками та друзями. Кожен охочий може долучитись коштами, допомогою або матеріалами.

"Ми хочемо жити у сильній та прекрасній Україні. Я впевнена, що маленькими кроками ми всі разом зможемо допомогти ЗСУ вибороти Перемогу, але потрібно готуватись. Невідомо скільки всього нам доведеться відновлювати, а роботи буде багато", - ділиться Євгенія.

Довідка. Матеріал підготовлено в рамках проєкту "Активна Громада: Право вибору", який здійснюється завдяки підтримці Національного Демократичного Інституту (NDI) та Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).

Примітка. Місія "Активної Громади": досягнути добробуту через демократичний розвиток громад України. Мета на 2025 рік: активізувати та залучити щонайменше 1% громадян до участі у прийнятті рішень та просуванні реформ в Україні на системній основі для добробуту в громадах України. Ініціатива створена в межах діяльності Інституту "Республіка". Ми працюємо задля підвищення свідомої активності громадян.

Авторка: Лілія Гарбузюк, координаторка ВІ “Активна Громада” в місті Полтава