"Я думаю, що документальний театр - це найкраще, що може бути в театрі взагалі, тому що ні один мозок не придумає так, як придумає життя. Навіть і сценарист зі стажем таке не придумає. Тому, що життя - не є банальним. Тому документальний театр - це важливо. Ти можеш читати книгу про реальні історії людей, ти можеш знайти блоги, але почути людей, які не є публічними, ти не почуєш. Кожне життя має свою історію і кожна історія має бути почутою". 

Ірина Бандрівська, 18 років, м. Дрогобич, навчається в музичному коледжі ім. В. Барвінського, музикантка. Волонтерить у «Молодіжному просторі Дрогобича», організовуючи концерти та літературні вечори, в тому числі благодійні. Також є координаторкою волонтерської ініціативи по створенню окопних свічок, агентка волонтерства від Української волонтерської служби.

- Що для Вас волонтерство?

- Для мене волонтерство – це частина життя. Це як крута молодіжна тусовка, в якій ти можеш не просто тусити, в мене це набагато більше. Я проводжу час з користю, в мене є багато друзів однодумців, які можуть мене підтримати, і я розумію, що я реалізовуюся як особистість. І саме це для мене - і є волонтерство. Волонтерство - це розвиток.

- Розкажіть про свою громадську ініціативу створення документального театру про волонтерство. Чому Ви вирішили цим займатися?

- Ідея створення документального театру про волонтерство виникла після стратегічної сесії команди Молодіжного простору. Я часто стикаюся з тим, що всі думають, що волонтерити - це просто. Ні, насправді волонтерство - це багато переживань, це робота, за яку тобі не платять. Тоді, коли ми говорили про Молодіжний простір, я хотіла розказати про людей, які в Молодіжному просторі волонтерять, як вони це все переживають, які в них є злети й падіння. І я навіть була придумала назву для вистави документального театру «У стінах простору». Якщо вслухатись в назву, то не розумієш, як це - стіни в просторі? Але насправді, стіни в Молодіжному просторі - вони дають нам не матеріальне, а більше душевне, там, де ми можемо реалізовуватися. Зараз я не знаю, як в нас буде називатися цей театр, але я буду подавати цю ідею.

В мене волонтерство розпочалось в час повномасштабного вторгнення, тому я різниці між мирним волонтерством і воєнним не знаю. Зараз хочеться показати людям, як переживають волонтери війну, що воно для них значить, чому вони волонтерять. Бо я часто стикаюся з питанням: «Чому ти волонтериш?». А ти просто хочеш сказати: «Я тобі не можу сказати, але я тобі можу показати, що це таке». І справді, волонтерство - це такі емоції, що ти про них не розкажеш, потрібно показати, як ти це переживаєш, що ти робиш взагалі, і я думаю так буде зрозуміло. Чому за допомогою документального театру я хочу людям це донести? Річ у тому, що якщо це буде реальна історія, людина швидше в це повірить. Я два рази брала участь у створенні документального театру. Це вистави: «Дорослі діти» та «Ідентифікація». І мене захопила ця тема документального театру, я зрозуміла, що в ньому можна показати те, що якраз треба показувати людям. І про волонтерство ми маємо говорити, і не просто говорити, а кричати.

- На якому етапі створення документального театру Ви зараз?

- Зібрані вже всі інтерв’ю, вони оцифровані. Буде починатися розробка сценарію, створюватись його форма. Я, як людина, яка прочитала всі ці інтерв’ю різних волонтерів, знайомих і не знайомих, розумію, наскільки вони пов’язані: є ниточки, які їх переплітають. І це реально круто.

- Якого результату Ви хочете досягти у створенні документального театру про волонтерство?

- Я хочу, щоб про волонтерів дізналися більше людей. Зокрема, і про волонтерів Молодіжного простору, бо ідея цього театру, як я вже говорила, з’явилась після стратегічної сесії Молодіжного простору. Моя мета, щоб більше людей дізналися про волонтерські громадські організації: про «Активну Громаду», «Українську волонтерську службу», «Молодіжний простір Дрогобича», «Дро.ЕкоЛогічний», і про людей, які давали інтерв’ю. Я хочу, щоб люди доєднувалися до цих організацій, щоб наші команди зростали.

- Скільки людей вже зараз є в цій громадській ініціативі по створенні документального театру про волонтерство?

- Зараз нас 8 людей.

- Як би Ви заохотили людей, які нічого не знають про документальний театр, взяти в ньому участь?

- Я думаю, що документальний театр - це найкраще, що може бути в театрі взагалі, тому що ні один мозок не придумає так, як придумає життя. Навіть і сценарист зі стажем таке не придумає. Тому, що життя - не є банальним. Тому документальний театр - це важливо. Ти можеш читати книгу про реальні історії людей, ти можеш знайти блоги, але почути людей, які не є публічними, ти не почуєш. Кожне життя має свою історію і кожна історія має бути почутою. Над чим ми зараз і працюємо. Тому долучайтеся, не бійтеся, потрібно розповідати про себе.

Авторка: Леся Нестор, координаторка ВІ "Активна Громада" у місті Дрогобич