Створення громадської організації (ГО) — це важливий крок для активних громадян, які прагнуть захищати свої права, розвивати соціальні ініціативи або просувати суспільно важливі проєкти. Щоб зробити це правильно, важливо розуміти законодавчі вимоги, відмінності між видами об'єднань і процедуру реєстрації. Про це розповідає юрист "Активної Громади", Вадим Букрєєв.

Що таке громадське об’єднання?

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про громадські об’єднання», громадське об'єднання — це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права, яке створюється для здійснення та захисту прав і свобод, а також для задоволення суспільних інтересів — економічних, соціальних, культурних, екологічних тощо.

Громадське об’єднання може діяти:

- зі статусом юридичної особи;

- без такого статусу.

У разі набуття статусу юридичної особи, ГО вважається непідприємницьким товариством, тобто не має на меті отримання прибутку.

Форми громадських об’єднань

Закон передбачає дві організаційно-правові форми громадських об’єднань:

Громадська організація — коли засновниками та членами є лише фізичні особи.

Громадська спілка — коли засновниками є юридичні особи приватного права, а членами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи.

Хто може бути засновником ГО?

Для громадської організації:

Громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.

Вік: від 18 років, або від 14 — для молодіжних/дитячих ГО.

Засновників має бути щонайменше двоє.

Засновником не може бути особа, яку визнано судом недієздатною.

Для громадської спілки:

Тільки юридичні особи приватного права.

Політичні партії та юрособи, які перебувають у процесі припинення, не можуть бути засновниками.

Неможливо зареєструвати спілку, якщо всі засновники мають одного власника.

Заборонено участь юросіб, власники яких внесені до переліку осіб, пов’язаних із терористичною діяльністю або під міжнародними санкціями.

Після державної реєстрації повноваження засновників припиняються.

Документи, необхідні для реєстрації ГО

1.Протокол установчих зборів, який має бути підписаний головою та секретарем зборів.

2.Реєстр учасників установчих зборів, що є невід’ємною частиною протоколу:

3.Для фізосіб: ПІБ, дата народження, паспортні дані (для іноземців), підпис.

4.Для юросіб: найменування, код, адреса, ПІБ уповноваженого представника, підпис.

5.Проєкт статуту громадської організації.

6.Заява з інформацією про ГО.

Важливо: Закон не вимагає нотаріального засвідчення протоколу чи статуту (ст. 14, 17 Закону про держреєстрацію).

Етапи реєстрації ГО

Процедура утворення громадського об’єднання визначена у статті 9 Закону:

Проведення установчих зборів.

Прийняття рішень про створення, затвердження статуту, обрання керівних органів.

У протоколі зазначають:

- Дата, місце зборів.

- Список учасників.

- Цілі діяльності ГО.

- Повна й скорочена назва.

- Затвердження статуту.

- Обрання керівних органів.

- Призначення особи для представництва без додаткових уповноважень.

- Призначення представника для подачі документів на реєстрацію.

Протокол підписується головою та секретарем зборів.

Термін подання документів: 60 днів із дати установчих зборів. Інакше ГО не вважається створеним.

Вимоги до статуту громадської організації

Відповідно до статті 11 Закону, статут повинен містити:

- Назву та скорочену назву (за наявності).

- Мету та напрями діяльності.

- Умови членства, права та обов’язки.

- Повноваження керівних органів, порядок їх формування.

- Періодичність засідань і процедури прийняття рішень.

- Порядок звітування керівництва перед членами.

- Порядок розгляду скарг і оскарження рішень.

- Джерела фінансування, порядок використання майна.

- Правила створення та ліквідації відокремлених підрозділів.

- Порядок внесення змін до статуту.

- Процедура саморозпуску, реорганізації та розподілу майна після ліквідації.

Типові труднощі при реєстрації

Найчастіше проблеми виникають після подачі документів:

- документи розглядаються не у ЦНАПі, а в центральному/регіональному управлінні Мін’юсту;

- відмови трапляються через розбіжності у назвах у різних документах (протокол, статут, заява);

- невідповідність протоколу або статуту вимогам Закону чи Конституції України;

- формальні помилки (відсутність підписів, даних тощо).

Якщо отримано відмову через недоліки — документи можна подати повторно без повторної сплати адміністративного збору.