Вітаємо на порталі Активної Громади! Увага, портал працює у тестовому режимі. Повідомляйте нам про помилку на сайті. Детальніше
27 Травня 2022


370

У квітні "Активна Громада" разом із соціологічною компанією Active Group за підтримки The Black Sea Trust провела фокус-групове дослідження щодо проблем і потреб внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Дослідження проходило в кількох містах України, які прийняли велику кількість ВПО. А саме в Ужгороді, Іршаві, Львові, Дрогобичі, Хмельницькому соціологи поговорили з внутрішньо переміщеними особами, активістами та місцевими жителями.

 Ми дослідили такі теми:

- які потреби у переселенців;

- як приїжджих сприймає місцеве населення;

- як змінюється життя людей у зв'язку з появою переселенців;

- яка мотивація в українців покинути країну та яка мотивація залишитись.

Ділимось підсумками дослідження.


Зміни ситуації у містах

Частина мешканців говорить про те, що поява значної кількості ВПО не вплинула на міста. Проте більшість помічає зміни.

Позитивні зміни

  • поява нових людей, зокрема в малих містах пожвавлює місто. Також приїхало багато соціалістів: лікарі, косметологи, технічні спеціалісти тощо;
  • відчуття згуртованості навколо спільної біди;
  • люди з усієї України дізнались про існування інших міст на заході України. ВПО ж розповідають місцевим про свої регіони;
  • змінилися стереотипи про різні області України;
  • місто стало «хабом» гуманітарної допомоги;
  • нові ідеї та діяльність ВПО роблять міста кращими;
  • люди починають більше дбати про міста та одне одного;
  • попит на послуги, купівля продуктів, сплата податків;
  • збільшився бюджет установ, що приймають ВПО.
  • розвиток активізму;
  • ВПО часто намагаються допомогти місту та іншим ВПО. У більшості груп відмічалося, що саме ВПО стають волонтерами.

Негативні зміни

  • збільшилася щільність населення, дискомфорт від великої кількості людей;
  • тривожність від нових людей;
  • затори і брак паркомісць,
  • натовпи у парках й інших публічних місцях, немає місць в закладах, черги у магазинах;
  • на початку війни був дефіцит товарів у магазинах через великий попит. Але наразі проблема зникла;
  • збільшилось навантаження наінфраструктуру;
  • на дорогах стало небезпечніше, оскільки люди з інших міст водять по-іншому;
  • підвищення вартості оренди, складність з пошуком житла.

Проблеми і потреби переселенців

Загальні позитиви

Щодо ставлення місцевих до ВПО:

ВПО допомагають навіть незнайомі люди. І місцеві, і переселенці знаходять нових друзів. Люди гостинні, висловлюють співчуття і намагаються зробити життя ВПО «як вдома». Серед ВПО побутує багато тверджень, що ставлення значно краще, аніж вони очікували.

Щодо ставлення ВПО до місцевих:

Переселенці намагаються говорити українською. Ідуть на контакт і готові приймати місцеву культуру. Долучаються до спільного волонтерства. Мотивують місцевих змінювати тебе та міста.


Проблеми і потреби

Проблеми ВПО можна звести до «матеріальних» і «моральних». І якщо перші на необхідному для виживання рівні в цілому розв’язано (дах над головою, їжа, одяг, засоби гігієни тощо), то з другими необхідно працювати.

Одягу й засобів гігієни вистачає. Єдина проблема – у розрізненості фондів і відсутності єдиної системи інформування, де і які речі можна отримати та що для цього зробити.

Усі ВПО, які намагалися пройти бюрократичні процедури (реєстрація, допомоги тощо), скаржаться на проблеми з отриманням довідок. Також кажуть про те, що працівники соціальних установ «не володіють інформацією» щодо того, як і хто допомагає ВПО.

Відчутні відсутність роботи та неможливість піти на роботу через дітей.

Культурні можливості достатньо різноманітні. Проте нестача все одно відчувається. Це може бути або через неспроможність наявних волонтерів задовольнити такі потреби, або через погану поінформованість ВПО щодо таких заходів. При цьому про можливості для дітей ВПО поінформовані краще, аніж про можливості для дорослих. Це говорить про якісніше інформування.

Медичне обслуговування як мінімум не гірше, а як максимум – краще за те, яке ВПО мали до переїзду. Тож медична система впоралась.

Військкомати не мають єдиного принципу призову і роботи загалом, діють у різних містах по-різному: десь призивають практично всіх, десь навпаки – не беруть навіть тих, хто хоче, десь дають довідки, а десь – ні. Десь акцент роблять на призові місцевих, десь – на приїжджих. Також існує неузгодженість правил із прикордонною службою. Все це провокує непорозуміння та глобальну недовіру не лише до військкоматів, але і до держави в цілому.

Також усі групи наголошували на тому, що ВПО мають психологічні проблеми. На це могли вплинути досвід побачених бойових дій, стрес від переїзду, втрата роботи, нерозуміння майбутнього тощо. Психологічні проблеми дорослих і дітей зазвичай відокремлюють.

Поради з вирішення проблем

Відчуття єдності та гордості за власну країну/область/місто/ діяльність створює позитивний емоційний фон. І цей фон необхідно підтримувати якомога активніше.

Комунальні платежі: потрібне роз’яснення щодо процедур компенсацій для місцевих жителів, які надають прихисток ВПО.

Їжа:

  • необхідна система обліку інформації щодо наявних залишків продуктів, за допомогою якої можна було б перекривати нестачу або просто роздавати їх як благодійність;
  • видача продуктових наборів дала б змогу людям готувати для себе, що вивільнило би сили волонтерів.

Бюрократія:

  • створення як мінімум чіткої інструкції щодо отримання всіх видів допомог, як максимум «єдиного вікна» для їх оформлення – значно полегшить життя ВПО;
  • необхідна підтримка людей, які НЕ вміють користуватися електронними засобами, зокрема, «Дією»;
  • ключовий запит до влади – налагодити комунікацію між всіма, хто в той чи інший спосіб опікується ВПО. Оптимальний спосіб – єдиний ресурс при кожній ВЦА/ОДА, де зібрані всі можливості, які надають волонтери. Це може бути сайт та/або телеграм-канал. Тоді працівнику достатньо знати виключно адресу посилання.

Робота:

  • корисним був би портал пошуку роботи для ВПО або взаємодія з існуючими порталами пошуку роботи, які б створили розділи вакансій саме для ВПО, а волонтери донесли до них інформацію про такі портали;
  • необхідні системні рішення щодо дітей – волонтерські центри, які би бодай частково брали на себе функції дитячих садків, допомога у самоорганізації з догляду дітей одне одного, допомога у розв’язанні бюрократичних питань у разі створення волонтерських (чи навіть частково комерційних) дитячих закладів тощо;
  • один з важливих напрямків соціальної підтримки – участь у створенні підприємств, яку західні інвестори можуть робити через інвестиції, пільгові кредити тощо.

Культура: докладно інформувати про всі ініціативи і заходи.

Військоммат викликає страх у всіх, хто не є добровольцем, у тому числі через повне нерозуміння того, що буде з людиною далі. Тож тут необхідна роз’яснювальна робота: про процедури, про те, що відбувається після походу до військкомату, про те, що таке постановка на облік, що відбувається після призову, як відбирають тих, хто йде воювати, як відбувається навчання тощо.

Психологічні аспекти: деякі ВПО можуть почуватись неповноправними у порівнянні з місцевими. Потрібно пропрацювати процедури, щоб ВПО могли отримувати ті самі послуги, що й «місцеві» (картки містян і всі можливості, які дають такі картки) там, де такі послуги регламентовані.

Взаємодія: необхідна розробка механізмів, які б і після війни зберегли позитивний досвід та практики взаємодії влади, бізнесу і

громадськості, народжені війною.

Хто розв’язує ці проблеми?

Самі ВПО виявляють активність та схильні займатися волонтерством. Інформування місцевих про те, що ВПО допомагають містам, де вони живуть, одне одному, армії та багатьом іншим, необхідно доносити і до мешканців, і до самих ВПО. Працююча ВПО (навіть для того, щоб просто заробити гроші) викликає повагу й підтримку в місцевого населення саме тому, що розв’язує власні проблеми самостійною.

Місцеве населення відкрите для допомоги переселенцям.

Волонтер – людина, з якою ВПО контактує безпосередньо. Тому навіть якщо допомогу організовує певний фонд чи церква, люди все одно контактують з волонтером і висловлюють свою подяку першочергово саме йому.

Активісти допомогають у такий спосіб:

  • культурна робота: організація екскурсій, виставок тощо;
  • усебічна організація: збір коштів для подарунку дитині на День народження, збір на суботники, організація культурних заходів тощо.
  • допомога у роботі соціальних працівників (реєстрація, оформлення тощо).
  • залучення дітей до волонтерства (як у контексті догляду за дітьми, так і у контексті виховної роботи).
  • обробка гуманітарної допомоги: сортують одяг, розподіляють харчі,
  • завантажують/розвантажують машини тощо.
  • роздача іграшки дітям (інколи досить багато).
  • організована роздача питної води для тих, хто довго їхав («У плѐшки наливали води й мішками закидали»).
  • організована підтримка ВПО, що їдуть транспортом (надавали медикаменти, підгузки, предмети гігієни тощо).
  • допомога у тому, щоб влаштуватися: зустріти, спрямувати у центр надання допомоги,
  • пояснити де і що необхідно зробити чи можна отримати тощо.
  • допомога людям з інвалідністю у пересуванні («Вони своїми машинами довозили, бо людині було незручно йти»).

Органи влади також допомогають переселенцям і в деяких містах роблять "усе можливе". Нині головний запит до влади – створити єдиний комунікаційний майданчик і координаційний центр для всіх волонтерів. Єдину точку, де всі ВПО могли б дізнатись інформацію про те, які в них є можливості (надані державою, містами, фондами, волонтерами тощо).

Журналісти своєю роботою привертають увагу всього світу та розповідають про те, що реально відбувається.

Приватні підприємства надають допомогу, годують людей, надають приміщення для волонтерів та ВПО тощо.

Значний внесок роблять релігійні організації:

  • займаються благодійністю, у тому числі отримують допомогу з-за кордону від «материнських» або партнерських організацій;
  • допомагають з евакуаціями, розміщенням та пошуком роботи.

Потенційні причини для конфліктів

  • Мова - найбільш згадувана причина конфліктів. Йдеться і про російську мову, і про мову ворожнечі.

Потрібні історії про те, що для перемоги України працюють у тому числі й російськомовні українці. Вони можуть зменшити «мовну» напругу.

  • Релігійні питання, пов’язані з тим, що приїжджі зазвичай значно менш релігійні й інколи є вірянами московського патріархату. Усе це створює не стільки напруження, скільки нерозуміння.

Для розв’язання конфлікту необхідно збільшити релігійну терпимість з обох боків. В інформаційних компаніях просувати тезу про те, що люди різних конфесій можуть докластися до перемоги.

  • Побутова культура. До порушень «правил поведінки» з боку ВПО місцеве населення ставиться більш прискіпливо. Звучать фрази про те, що «вони гірше виховані, аніж ми» та інші. Однак тут відбувається поступове проникнення звичок, тому з часом рівень культури сам зрівнюється, але не зайвим буде нагадувати ВПО, що вони є обличчям свого регіону в цьому місті, а місцевим мешканцям, що необхідно спокійно пояснювати місцеві норми поведінки.
  • Як один з важливих аспектів культури – споживання алкоголю, до якого ставляться зі скепсисом.

Можна нагадувати, що саме алкоголь часто стає причиною непорозумінь.

  • Конкуренція за робочі місця може стати конфліктогеном, коли ВПО почнуть масово влаштовуватися на роботи й просити за це меншу заробітну плату, ніж місцеві. Проте наразі цього не спостерігається.

Психологічна допомога

Загальне ставлення

Масового запиту на психолога наразі немає. Психологи працюють, і про факт їх існування знають. Проте не користуються достатньою мірою навіть наявними безоплатними можливостями. Найчастіший образ психолога – людина, яка готова вислухати і порадити. Тож респондент не розуміє, навіщо йому ходити до психологів, якщо його може вислухати друг/сусід, який ще і надасть поради.

Для того, щоб людина змогла самостійно оцінити, чи потрібен їй психолог, необхідно донести до широкого загалу пояснення, що саме робить психолог.

Мотивація звернутися до психолога

Якщо людина діагностувала в собі такий «критичний стан», то в неї немає бар’єру щодо початку роботи з психологом. Отже немає необхідності додатково «затягувати» таких людей до психологів. Достатньо простого інформування.

Необхідно працювати в двох напрямах:

- показувати, що до психолога, як і до лікаря, необхідно звертатися завчасно, щоб не довести свій стан до критичного;

- знижувати планку того, що сприймається як «критичний стан», в якому звернутися до психолога стає необхідним.

Робота з дитиною – дуже потужний привід не лише допомогти дитині, але і показати батькам, що їм також можна допомогти.

Виїзд закордон та повернення

Мотивація виїзду:

  • власна безпека;
  • безпека для дітей;
  • безпека для родини (чоловіки, особливо ті, хто захищають країну);
  • родичі закордоном;
  • неможливість залишатись в Україні (зруйновані домівки, переповнені міста, немає можливості для заробітку);
  • кращі можливості для дітей закордоном, зокрема освітні;
  • особистий розвиток;
  • наявність психологічної допомоги;
  • аби підтримувати Україну за кордоном (“громадянська дипломатія”, пошуки можливостей допомоги, волонтерство);
  • матеріальні стимули (робота, краще забезпечення, упевненість в майбутньому, впевненість в майбутньому);
  • подорожі.

Мотивація залишатися або повернутися:

  • морально-патріотичні думки;
  • матеріальні аргументи (є робота, брати участь у відновленні України, погіршились умови в Європі);
  • віра в світле майбутнє України.

Працюють насамперед «моральні» аспекти. Але люди, для яких такі аргументи є вирішальними, повернуться за першої нагоди. Щодо матеріального – потрібно показати зростання таких можливостей і перспективу світлого майбутнього.

Висновки

У містах в цілому розуміють плюси від того, що в них з’явилися нові люди. Для невеликих міст, що відчували себе «вимираючими», таке пожвавлення життя – ковток повітря. Під час проведення інформаційної роботи необхідно наголошувати саме на позитивних аспектах появи нових людей. Поточне важливе завдання для місцевих адміністрацій, бізнесу, волонтерів і самих ВПО – максимально залучити ВПО до міського життя, щоб вони приносили користь і водночас відчували себе частиною нового міста.

Окрім позитивів, які принесли ВПО, сам факт «спільної мети» об’єднав людей. І це відчуття єдності дає потужний позитивний ефект. Війна закінчиться перемогою, а ця єдність залишиться.

Окремі негативи здебільшого пов’язані з побутовою-комунальними проблемами.

Місцеві мешканці почали відчувати гордість за себе, за свої міста, за своїх сусідів через те, що люди активно допомагають іншим. Це мотивує і до роботи зараз, і до змін після перемоги. Відповідно стосунки з місцевими мешканцями в цілому позитивні, хоча є й винятки. Щоправда, наразі є приводи для конфліктів, які теоретично можуть посилюватись з часом, якщо з ними вчасно не попрацювати.

Відеопрезентація дослідження доступна за посиланням.

Скорочену презентацію дивіться тут.

Над дослідженням працювали Олександра Гліжинська, Андрій Єременко, Ірина Макарова і Олександр Позній.


Коментарі

Тільки зареєстровані користувачі можуть залишити коментар