Ініціативна група зі сприяння інтеграції ВПО в Дрогобицьку громаду сформувалась восени 2023 року. Наша спільна мета була й лишається — сприяти інтеграції ВПО, як заходами, так і розповідями про особисті історії, коли наші герої не склали рук, знайшли у собі сили продовжувати власну справу та допомагати іншим. Головною метою проєкту було саме сприяти цій інтеграції, адже ВПО - це нові люди у громаді, які маючи досвід, компетенції, ідеї можуть зробити її ще кращою, підвищуючи як свій рівень життя, так і рівень життя у громаді, де живуть. 

Як створилась ініціатива та як розподілили у ній ролі.

Ініціативна група сформувалась шляхом злиття ідей, які виникли у ВПО з Харкова Ольги Мірошниченко, Лілії Пузанової з Гуляйполя Запорізької області та Наталії Ворон з Лисичанська Луганської області. Ролі в ініціативі розподілили так, щоб кожен був ефективним у межах своїх компетенцій. Лілія Пузанова, як журналістка, редакторка сайту Дрогобич.City відповідала за медійну складову: проведення інтерв’ю, збір коментарів, публікація оголошень. Ольга Мірошниченко активно долучилась, як адмін Telegram каналу Переселенці Дрогобич, де розповсюджувала всі анонси й результати заходів для цільової аудиторії - ВПО. Наталія Ворон чудово закривала організаційні питання - на ній завжди була організація заходів, обдзвін учасників. 

Як ми втілили міні-проєкт з інтеграції.

Наш проєкт отримав підтримку лише на місяць і це було завдання зі зірочкою - досягнути результатів у такий короткий час, ще й у січні, коли дрогобичани фактично відпочивали до Водохреща. Тому ми поєднали декілька активностей, для того, щоб оптимально досягнути цілей — покращення інтеграції ВПО у громаду, формування активної спільноти. 

Для того, щоб розповісти історії інтеграції на ширшу аудиторію, ми відзняли два відеоінтерв’ю. Це невеликі сюжети, де долучивши журналістський та операторський досвід, та завдяки щирості й відкритості респондентів за 10-15 хвилин вдалось донести до аудиторії виклики, з якими стикаються ВПО, становлення на новому місці, болі та сподівання. Мета — показати, що ВПО не лише можуть керувати своїм життям, а й змінювати громаду, допомагати іншим чи надихати. Що маючи доволі травматичний досвід, можна віднайти у собі сили рухатись далі. 

Так ми отримали дві історії, які цілком можуть бути відеоциклом і робота з таким форматом є пріоритетною для створення і розвитку каналу на YouTube. Наразі, послуговуємось вже напрацьованими платформами: соцмережами сайту “Дрогобич.City” та каналом Переселенці Дрогобич. 

Також провели арттерапію та казкотерапію. Ці заходи направлені на пошук внутрішнього балансу, бо цей аспект, можливість бути почутим самим собою, поділитись думками й емоціями з іншими — стає фундаментом інтеграції. Адже зовнішні історії надихають, а для руху вперед потрібен внутрішній баланс. 

Для того, щоб зібрати аудиторію, використовували три різні канали поширення анонсів. Це група Переселенці Дрогобич у Telegram, соцмережі Дрогобич.Сity та соцмережі Активної громади м. Дрогобич. Задіяли платформи Telegram, Facebook, Instagram.

Для реєстрації на заходи використовували Google форму. Необхідна кількість учасників набиралась за добу.

Арттерапія, яку провела практичний психолог, фахівець у використанні проективних методик, зокрема метафоричних асоціативних карт, НЛП-практик. Леся Нестор, була спрямована на пошук внутрішнього ресурсу. 

«Я йшла на арттерапію просто щось малювати. Якусь абстракцію, але виявилося, що я зазирну в свою сутність. Леся Нестор на медитації дала чітке завдання: усвідомити, який ти посуд і як заповнений життєвою енергією. І саме на медитації я усвідомила яка я, мені знайомі потім сказали, що образ переданий мною, повністю мене відображає. Мені сподобалося, що була можливість порозмірковувати, чи правильно я уявляю себе, чим я можу доповнити свій малюнок, що мене наповнює, створює, дарує гармонію. І я зрозуміла, що для кращої емоційної стабільності потрібно змінювати пріоритети. І це за одну арттерапію такі важливі висновки. Була дуже тепла атмосфера, а деякі обговорення малюнків були більше схожі на сповідь. Хоча у більшості прослідковувалась одна думка - потрібно шукати сили жити тут і зараз, бо війна довша, ніж ми могли уявити», — зазначила одна з учасниць.

“Я вперше була на арттерапії. Було цікаво як це відбувається. Думала, що просто помалюємо і це буде таке собі перезавантаження. Але виявилося, що це одна з робіт зі своїм внутрішнім станом та підсвідомістю. Почали з медитації, мені сподобалось як проводила і як нас налаштувала на завдання Леся Нестор, відчувається професійність. Завдання було: уявити яка ти посудина із якого матеріалу, та наповнення життєвою енергією, чи є вона взагалі.

Приємно здивував результат, і повернулось відчуття впевненості що все нормально (настільки це зараз можливо). Останнім часом цього відчуття не вистачає. Приємна, затишна атмосфера і класна компанія зробили свій вклад у цю подію. Є над чим поміркувати. Ми всі потребуємо підтримки в цей важкий час, арттерапія один із діючих інструментів. Дякую за допомогу і гарний настрій!».

Під час казкотерапії учасники отримали ресурс на цьому занятті, зрозуміли на які свої сильні сторони вони можуть опиратися в непрості моменти власного життя, наповнились відчуттям впевненості у своїх силах, зрозуміли, що навколо є безліч можливостей, які роблять життя кращим і потрібно ними користуватися. Також майже всі погодились на тому, що в певні моменти важливо просити допомоги в інших, що це не слабкість, а пошук підтримки. Учасники дякували усім за чудово проведений час.

 

“Мені сподобалась атмосфера на заході: було затишно та досить щиро. Надихає сам формат проведення заходу: я люблю писати, а створення казки - це щось чарівне. Сподобалось те, що жінки ділились своїми переживаннями, досвідом і це мені відгукувалось. І приходить розуміння, що я не одна у своїх таких емоціях і переживаннях й це дуже підтримує", — розповіла одна з учасниць.

Перегляд фільму, мав на меті згуртувати присутніх у спільному розмірковуванні та попри простоту цього заходу, виявився знаковим та підсумовуючим. Мета заходу — обговорити спільну історію, те, що об’єднує багатьох, спрямовує на емпатію, на підтримку. Не дарма обрали для перегляду фільм “Щедрик” Олесі Моргунець-Ісаєнко. І виявилось, що цей захід відповідав очікуванням багатьох. Говорили й про украдені мрії й сподівання, й про зруйновані плани, й про важливість демократичного устрою, й про ті самі 4% активних людей, готових змінювати свої міста й свою країну. І під час обговорення фільму звучали не лише історії учасниць, а й приклади того, як вони, власними зусиллями змінювали ситуації у житті, зокрема й у новій для них - Дрогобицькій громаді, у кращий бік. 

Під час обговорення кінофільму учасниці активно цікавились подальшими заходами, зазначили що потрібно продовжувати ці активності й вони дуже їх потребують. А саме: арттерапії, кіноперегляди. Запропонували організувати документальний театр. також запропонували створити ГО та організувати активновсті, вже як громадська організація. 

Виклики, з якими довелось стикнутись.

Під час проєкту стикнулись і з викликами, зокрема:

1. Бажання максимально втілити ініціативу у дуже обмеженому часі. На реалізацію задуманого було менше трьох тижнів, тому дуже важливим було вміння планувати заходи, дотримуватись чіткого таймінгу, контролювати процеси. І саме спрацьованість та взаємопідтримка допомогли це виконати. 
2. Відповідність запитам нашої аудиторії. Річ у тім, що учасниці активно просять продовжувати заходи. Про це наголошували на всіх трьох зустрічах. Закликають продовжувати цикл відео, але, на жаль, проєкт був надто коротким. Раніше ми частково перекривали активності іншим проєктом, але це не складає цілісного концепту заходів. 
3. Бажання залучити більше місцевої аудиторії, бо більшість присутніх на заходах - ВПО. Можливо, бачать відіграє роль назва ініціативи. 

А в чому ж користь?

Завдяки нашому проєкту ми розкриваємо роль переселенців у громаді під іншим кутом - як самодостатніх людей, спроможних змінювати своє життя та громаду. На зустрічах ми отримали безліч історій, про які можна розповідати, талановитих героїв, про яких потрібно говорити. Зібрали на кожен захід ту аудиторію, на яку розраховували 10-15 учасників. Отримуємо цікавий фідбек стосовно відео. 

“Дережицька гімназія стала найкращою школою для дітей з Харкова. Цікава розповідь про те, як люди інтегруються, знаходять нові можливості та стають повноцінними мешканцями громади. Ви молодці, добру справу робите”, - зазначила у себе на сторінці комунікаційниця Дрогобицької міської ради. 

Таким чином ВПО стають й метрикою, яка бачить сильні й слабкі сторони громади й дає розуміння, з якими викликами можуть працювати надалі. ВПО, якщо їх підтримати, можуть розвивати громаду, стати її рушієм, поповнити відсоток активних громадян і ми хочемо це довести.

І саме комплексність заходів у проєкті з інтеграції, збалансованість, пропрацювання залученої аудиторії, чітке розподілення ролей у команді й бачення кінцевої мети можуть дати результат. 

Що у планах? 

У подальшому ми плануємо шукати підтримку, продовжити цикл заходів та відеоінтерв’ю, створити документальний театр. Це активності, про які нам постійно наголошують учасники. Це поповнення ресурсу, який з подальшими заходами та прикладами з відеоінтерв’ю вже дає результати, як от готовність створювати нове, працювати над створенням культурних заходів, створити ГО. 

Довідка. Стаття написана за результатами діяльності ініціативної групи "Ініціативна група зі сприяння інтеграції ВПО в Дрогобицьку громаду" в рамках підтримки адвокаційних кампаній ініціативних груп Всеукраїнською ініціативою "Активна Громада по проєкту "Активна Громада: Право вибору", який реалізовується завдяки підтримці Національного Демократичного Інституту (NDI) та Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).

Примітка. Місія «Активної Громади»: досягнути добробуту через демократичний розвиток громад України. Мета на 2025 рік: активізувати та залучити щонайменше 1% громадян до участі у прийнятті рішень та просуванні реформ в Україні на системній основі для добробуту в громадах України. Ініціатива створена в межах діяльності Інституту «Республіка». Ми працюємо задля підвищення свідомої активності громадян.

Автор: Лілія Пузанова