Зараз ініціативна група «Позитивні переселенці», яку заснувала Наталія Ткачук з Херсонщини, об’єднує десятки тих, хто через повномасштабну війну був змушений залишити домівку та, фактично, відправитися у невідомість, аби лише подалі від «руского міра» і ближче до своїх – українців.

Зустрічаються чи не щотижня – багато спілкуються, діляться проблемами й потребами, підтримують один одного, проводять дозвілля, гуляють містом, влаштовують спільні заходи. Це успішний досвід, який вдалося втілити за короткий час, безумовно може бути прикладом для багатьох – як у надскладних життєвих обставинах знаходити час, сили й можливості бути корисною та показувати іншим, що вони потрібні й важливі, що разом – це сила, яка здатна подолати усі негаразди.

«Маємо чотирьох котів: двоє – місцеві, а двох ще кошенятами привезла волонтерка Ольга Стахівська, коли доставляла допомогу постраждалим від наслідків підриву Каховської ГЕС. Подарувала мені їх на День народження. Жартома називаємо котиків «потопельниками», хоча зараз, звісно, вони так не виглядають», - говорить Наталія Ткачук.

У вересні минулого року разом з великою родиною вона наважилася виїхати з Херсонщини та оселилася у будинку на виїзді з міста (у сторону Києва). Тут поступово облаштували побут і майже одразу взялися допомагати іншим, у першу чергу таким самим як і вони – внутрішньо переміщеним особам з південного регіону.

«Ми не обирали місто. Місто вибрало нас, – продовжує Наталія Ткачук, яка раніше мешкала у населеному пункті поблизу легендарної Чорнобаївки. - Тривалий час надіялися на краще й до останнього чекали на українських захисників. Коли ж ситуація стала геть критичною, то вирішили рятувати дітей. З собою захопили лише документи, трохи особистих речей і вирушили у довгу дорогу. Подолавши всі ворожі блокпости зупинилися у Запоріжжі. Ходили вулицями міста і не стримували сліз щастя й радості від того, що нарешті можемо почуватися в безпеці, бо на своїй землі, а не під тимчасовою окупацією. У нас була інформація, що в Житомирі є невеличка хатинка, де можна зупинитися. Хоч не мали ні знайомих, ні друзів, та, не вагаючись, вирушили туди. Разом зі мною були: син, донька, сестра з дітьми, дружина чоловікового брата з донькою. Місто зустріло нас дуже гостинно, багато людей відгукнулися на наші потреби: допомогли умеблювати пустий будинок, надали речі, кухонне приладдя, продукти. Зверталися у різні фонди, організації, до волонтерів, просто публікували дописи в соціальних мережах і ніхто не залишався байдужим. Приїхали здалеку, тому нікого не знали. Ці безкорисні вчинки житомирян нас дуже розчулили. Познайомилися з волонтеркою Ольгою Стахівською, на склад до якої теж приходили за допомогою, а потім вона шукала і звозила нам з усього Житомира меблі, аби проживання в будинку стало комфортнішим. Потроху й самі почали включатися у цю справу разом з нею та підтримувати інших: сортували речі на складі, формували й видали продуктові набори, організовували свята для дітей ВПО, закривали варення, готували печиво і в’язали шкарпетки для військових. Це все було на початковому етапі, але поступово напрямки волонтерської діяльності лише розширювалися. І не в останню чергу це заслуга саме тих людей – житомирян, які нас оточують і продовжують надихати, мотивувати своїми вчинками, небайдужістю, взаєморозумінням. З думкою про них і вдячністю за допомогу, за кожне добре слово ми продовжуємо жити, працювати й бути частиною суспільних процесів житомирської громади». 

Менші члени родини Наталії Ткачук відвідують заняття в ліцеї №2, старші продовжили здобувати освіту дистанційно, працевлаштувалися. Сама ж жінка викладає біологію в Житомирському екологічному ліцеї №24. Дуже тепло відгукується про колег та безпосередню керівницю - директорку Ганну Дудік. Зауважує, що її досить гарно прийняли у новому колективі. Підтримують благодійні справи «Позитивних переселенців» та навіть стимулюють до впровадження нових проєктів. Власне, саме так було із реалізацією ініціативи, коли родинам ВПО, які виховують особливих дітей, передавали дитяче харчування та інші адаптовані продукти харчування (пюре, каші, печиво), фрукти, одяг. З усім цим посилено Наталії допомагала Ганна Павлівна.

Крім цього, завдяки іншим благодійникам та організаціям «Позитивні переселенці» також формують набори з продуктами, засобами гігієни, канцелярією відповідно до актуальних запитів ВПО у Житомирі.

На сьогодні ініціативна група «Позитивні переселенці» нараховує близько 60 родин (до 200 учасників) та ще 20 сімей з особливими дітками, а також кілька родин планують долучитися найближчим часом. Переважна більшість – вихідці з Херсонщини, але не відмовляють в увазі й підтримці тим, хто виїхав до Житомира з інших областей країни.

«Позитивні переселенці» - це ініціативна група, яка вже в процесі оформлення громадської організації. За ці місяці команда досить змінилися - виросла, соціалізувалися, пішла на роботу, але залишається такою ж активною. Беруть участь у загальноміських заходах, влаштовують власні.

Днями ініціатива провела екотолоку у співпраці з ГО «Дивосвіт» в межах хабу «Відритий простір однодумців» (ВПО). Там своя специфіка роботи й питання, які потребують вирішення. З часом пані Наталія планує об’єднувати групи між собою для взаємодопомоги.

«Батьки, які виховують особливих дітей, стають заручниками ситуації, коли не можуть вийти в магазин або у перукарню, бо їм нема на кого лишити дітей. Вони обмежують себе у багатьох речах, аби забезпечити лікування і догляд для малечі. У мене є кілька ідей і напрацювань щодо того, як можна вплинути на це, покращити умови та забезпечити базові потреби», - зазначає Наталія.

Ініціативі вдалося оперативно закрити збір і придбати інверторний генератор, який підтримуватиме безперервну роботу приладів життєзабезпечення для особливої дівчинки Маргарити. Завдяки БО «БФ «Україна для тебе», з яким співпрацюють у рамках допомоги групі «Малі особливі переселенці», маємо окреме приміщення для постійних зустрічей «Позитивних переселенців». Раніше збиралися за чашкою кави або чаю в одній з бібліотек Житомира. За це команда особливо вдячна директору КЗ «Міській публічні бібліотеки» міської ради Ларисі Харчук, яка однією з перших відгукнулася на їх потреби й продовжує допомагати та підтримувати.

«Це вже співпраця, що переросла у дружбу. Ми - динамічні, розширюємося, знаходимо нових друзів, однодумців. Для нас це важливо, бо обмінюємося інформацією, новинами, ділимося проблемами, шукаємо шляхи їх вирішення. Стали залежними від цих зустрічей, адже беремо від них максимум енергії та позитиву. Дуже любимо Житомир та його жителів, але поруч з цим пишаємося тим, що ми - херсонці. Справжні, щирі, незламні, проактивні, наполегливі та цілеспрямовані», - ділиться Наталія Ткачук.

За словами жінки: «тим, хто довше прожив під окупацією чи у прифронтових населених пунктах, на новому місці адаптуватися значно важче. Вони дуже зранені та стомлені усім тим, що відбувалося з ними тривалий період. Окрім житла, одягу та продуктів вони потребують психологічної та юридичної допомоги. У нинішніх умовах в багатьох відбувається дуже велика переоцінка речей. Інколи дружні розмови, слова підтримки й бажання спокійно вислухати, поради й сприяння у, здавалося б, звичайних речах, здатні допомогти пережити цей травматичний досвід, а не ще більше занурюватися в себе і вважати, що виходу із ситуації просто нема».

Нещодавно Наталія та «Позитивні переселенці» стали переможцями конкурсу адвокаційних кампаній ініціативних груп для розв'язання місцевих проблем у рамках проєкту «Активна громада: права вибору» - виграли грант для підтримки та допомоги постраждалим від війни. Сподіваються, що з-поміж іншого це допоможе налагодити роботу з надання психологічних та юридичних консультацій ВПО.

Авторка: Прокоф'єва Світлана, координаторка ВІ "Активна Громада" у м. Житомир