Волонтери Степан Лисик та Віктор Мартинюк (на знімку) знають усіх захисників України із Новочервищанського та Тоболівського старостинських округів і кожному з них возили щось із рідного поліського краю. 

Від початку повномасштабного російського вторгнення Степан Іванович разом із друзями став на волонтерських засадах перевозити гуманітарні вантажі для військових та постраждалих від війни цивільних людей. Також рятував з-під обстрілів мешканців населених пунктів, які опинилися в зоні бойових дій. А ще – незмінно відправлявся на передову із передачами для воїнів зі всього свого кутка – сіл Нові Червища, Рудка-Червинська, Тоболи та Старі Червища. Неодноразово побував на Донеччині, Луганщині, Харківщині, Миколаївщині. 

"Як почалася така біда в Україні, став думати: як можу допомогти? – каже цей чоловік із доброю душею та невичерпною енергією. – Їздив із товаришами з Ірпеня та Камінь-Каширська до хлопців із наших сіл. Потім познайомився з іншими військовими, став навідувати і їх… Перші місяці війни це були часті поїздки у незнайомі місця, втомливі і небезпечні. Потім лінія фронту більш вималювалася, хлопці стали впевненіші, забезпеченіші необхідним. Тепер вже десь півтора року їдемо до них із моїм шваґром Віктором Мартинюком орієнтовно раз на місяць." 

Доставляють вони допомогу від своїх земляків, особисті передачі, не тільки зі своїх сіл, а й із Маневич, Луцька, Рівного та інших міст, замовлене військовими, на лафеті везуть воїнам автомобіль, назад забираючи на ремонт пошкоджену техніку. 

 "Навіть побачити своїх земляків – то вже радість для наших військових. Хлопці дуже задоволені, коли ми до них приїжджаємо. Кажуть, що це ніби вони вдома побували." – ділиться волонтер. 

А на моє запитання про те, що найбільше тішить захисників, відповідає: "Те, що їх односельчани підтримують, шанують, пам’ятають, переживають за них... Вони дуже задоволені, коли їм щось передають не тільки рідні, а і їхні земляки. Якось ми завозили воїну із Нових Червищ більше десяти ящиків гостинців від усієї його вулиці, до яких ще був і лист. Вистачило для всього його підрозділу! Нещодавно військовий із Тоболів, який вже звільнився зі служби, передав гостинці своїм побратимам. І це не лише про якісь передачі, а й про привіти, вітання від когось. А ще вони дуже тішаться дитячими малюнками. Для них важливо знати, що вони там недарма… Я дуже дякую усім, хто небайдужий до того, що діється в нашій країні, хто своїми мужністю, відповідальністю, пожертвами і добрими справами наближає мир у ній." 

Невтомно трудиться для цього і сам Степан Іванович, який до пандемії коронавірусу активно займався міжнародними перевезеннями. Під час карантинних заходів довелося збавити у цьому темп, а через повномасштабну війну він своїй діяльності приділяє ще менше часу, проте старається і далі працювати, аби поповнювати сімейний бюджет.  

Незмінні для нього – поїздки до тих, хто боронить нашу країну. І нехай у тих дорогах і його зі шваґром, і всіх інших волонтерів повсякчас береже Господь! 

Довідка. Матеріал підготовлено та опубліковано в рамках проєкту "Активна Громада: право вибору", який підтримується Національним Демократичним Інститутом (NDI) за фінансування наданим Агентством США з Міжнародного Розвитку.

Примітка. Місія «Активної Громади»: досягнути добробуту через демократичний розвиток громад України. Мета на 2025 рік: активізувати та залучити щонайменше 1% громадян до участі у прийнятті рішень та просуванні реформ в Україні на системній основі для добробуту в громадах України. Ініціатива створена в межах діяльності Інституту «Республіка». Ми працюємо задля підвищення свідомої активності громадян.

Автори: представники ВІ "Активна Громада" Маневиччини