
“Чоловік повернувся і сказав, що через годину повністю зібраний має бути у воєнкоматі. Він зібрався за 20 хвилин, ми обійнялися, я зробила на пам’ять фото нас трьох і він побіг, сказавши: “Я не знаю, чи правильно я роблю, що вас лишаю, але я мушу йти. Бережи нашого сина”. Він вже стояв на сходах коли говорив ці слова, я бачила його стан. Я намагалася збирати речі, щось носити в машину, я ходила по квартирі, як в якійсь прострації”.

The 91st day of the heroic confrontation of the Ukrainian people against the russian military invasion continues.

Історія волонтерки із Запоріжжя, яка всіма силами щодня намагається наблизити Перемогу України.


Увійти за допомоги Google