
Історія про те, як директoрка Кіровоградського oбласнoгo центру нарoднoї твoрчoсті Тетяна Назаренкo стала військовим медиком і рятує українських захисників та захисниць на передовій.

До антології ввійшли вірші 70 українських поетів. У книзі представлені твори поетів із Бучі, Ірпеня, Борисполя, Білої церкви, Києва, Чернігова, Сум, Харкова, Полтави, Черкас, Хмельницького, Рівного, Луцька, Львова, Ужгорода, Івано-Франківська, Тернополя, Чернівців, Вінниці, Кропивницького, Дніпра, Миколаєва, Херсона, Червонограда, Лубен, Олександрії та багатьох інших міст.

Ми записали інтерв’ю з уродженкою Херсону, мамою двох дітей, пані Інною ще до 11 листопада, коли Херсон знаходився під тимчасовою окупацією російських загарбників. Про те, як їй вдалося евакуюватися з Херсону за кордон, про життя в іншій країні, про виклики та мрії - читайте в інтерв’ю.

Війна вирвала мене зі щасливого мирного життя, позбавила житла, нам довелося під бомбардування й обстрілами виживати. Арттерапія допомогла мені зрозуміти та прийняти, що життя триває, що треба жити тут і зараз.

Я щодня чекаю розмови з рідними й друзями. Я усміхаюсь їм під час спілкування в месенджерах. Я - оптиміст для них. Добре, що ніхто не знає, що всередині мене.
Відчуваю наче утримуюсь в “одиночці”, в якій сьогодні не б'ють, бо ти не попав на очі тюремникам. Щодня радієш маленьким успіхам: сьогодні купив хліба, картоплі, розрахувався карткою, є Інтернет. І це вже радість. Бо, коли цього не було, було дійсно погано. Мої рідні евакуювалися. Вони майже в безпеці. На це було витрачено багато зусиль і це радує.
Я поки ще «Людина», яка зараз майже нікому і нічому не довіряє. Окрім ЗСУ…
Допомагаємо ЗСУ, чим можемо: інформацією грошима, молитвами, хто, чим може. Обірвав спілкування з усіма хто підтримував “Совок”: повидаляв із друзів і закрив профіль.