
"З 10 числа (березня, - ред.), коли почали бомбардувати місто, то це було чисте пекло. Бомбили з ранку до вечора. В тому районі, де ми на той момент мешкали, не було жодних стратегічних об'єктів. А 11 березня о першій ночі ми прокинулись від того, що в наш дім потрапило дві ракети. Нас врятувало те, що ми були в підвалі.
Нас засипало, але ми зуміли відкопатися. Ми писали собі на передпліччі номера своїх дітей, в надії якщо нас вб'ють, то може хтось їх повідомить.

"Ми одразу, на другий день, опинились в окупації, хоча у нас тут і не було російських ні танків, ні солдатів. Але ми були відрізані від всього світу, від усієї країни. Пам’ятаю плач своєї доньки в телефонну трубку: "Мама, виїжджай!". А мама виїхати не може. Страшно було".

Інтерв'ю зі Світланою Охович, мешканкою Кременчука Полтавської області. Світлана дає поради щодо початку кар’єри в ІТ, як увійти в ІТ для студентів та тих, хто готовий змінювати професію. 30 років, дві вищі освіти, 5 років роботи в ІТ компаніях на різних посадах.
"Завдяки курсам, які я організовувала близько 300 людей отримали першу роботу в ІТ. Раніше я консультувала по 5 людей на квартал, а нині мінімум 5 пишуть щомісяця.
Це безкоштовно або за добровільний внесок у будь-який зареєстрований фонд".

"Мене тримає непохитна віра у нашу Перемогу. Я вірю, що кожен українець своїми діями її наближає, залишаючись на робочому місці, сплачуючи податки, волонтерячи, підтримуючи один одного. Ми всі зробили так багато для нашої Перемоги, що не маємо права скласти руки", - Криворучко Наталія з м. Бердянськ.

Інтерв'ю з вчителькою з Маріуполя, яка у зв'язку з повномасштабним вторгненням росії, переїхала в Чернівці.
Увійти за допомоги Google