
"Наші мужні захисники роблять усе для нашої ПЕРЕМОГИ, а душа України – це її пісня, її мова… Ми зрозуміли, що потрібно діяти, потрібно співати. Співати для тих, хто нас обороняє і тих, хто допомагає. Тільки завдяки спільній і системній роботі ми досягнемо успіху. Кожен з нас має розуміти, що у захисників має бути надійний тил", - інтерв'ю з Мариною Ткачук, журналісткою, волонтеркою з Житомирщини.

Артем брав участь в обороні Києва. І за його плечима, плечима «керівника групи», низка успішних операцій, які проводилися неподалік української столиці.
"Ми працювали без перебільшення 24/7. Особливо важко було в період з 24 лютого до початку березня. Зараз мене запитують, коли я спав, їв, а я і пригадати це не зовсім можу, здавалося, що я і не спав, і не їв, а тільки виконував роботу і періодично дрімав".
За сміливість, героїзм і звитягу Артем отримав орден «За мужність» ІІІ ступеня та медаль «За військову службу Україні».

"У нас землі нема під ногами у всіх. І ми не відчуваємо цю впевненість, ми не відчуваємо, що ми потрібні настільки, наскільки ми можемо бути потрібними, як до війни. Ми відчуваємо, що все те, що ми робили, це як обнулення. Ти не можеш складати рук, адже комусь ще гірше. Потрібно знайти себе, пізнати себе новою", - Олена Нежибовська.

ВІ "Активна Громада" поспілкувалася з родиною внутрішньопереміщених осіб, які, з питань безпеки, попросили про повну анонімність.

Про евакуацію з Маріуполю: "Ми бігли через зруйновані квартали, дорога була чорною від попелу та засипана дрібним битим склом. Інколи доводилось присідати чи ховатись у вцілілих під’їздах, під парканами. Ми були разом з родиною і я думала: якщо загинемо - то всі, якщо щось трапиться - ми підтримаємо один одного та допоможемо. Була надія на порятунок і це гріло. І був наш Янгол - Охоронець. А він, мабуть, в нашої родини дуже сильний!".
Про життя в новому місті: "Головне, що ми живі-здорові, маємо змогу бути в безпеці".